Реферат на тему Банкрутство - Банківська справа - Реферати - Каталог статей

В Україні тільки одне із сорока підприємств-банкрутів проходить процедуру фінансового оздоровлення, одержуючи шанс на друге життя. Провина цьому, вва-жають банкрути, недосконала законодавча база. Сьогодні у Верховній Раді України знаходиться кілька законопроектів, що мають намір кардинально змінити ситуацію з банкрутством підприємств і повинні ввести прозору процедуру їхньої санації. Діри в існуючому законодавстві про банкрутство дозволяють активно вико-ристовувати його за принципом «закон, що дишло». Так, виступаючи на Макіївсь-кому металургійному комбінаті, президент України Леонід Кучма покритикував прийнятий Верховною Радою Закон про банкрутство, заявивши, що він сприяє ті-ньовій приватизації державних підприємств. Діючий Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон) не захищає жодну зі сторін, що приймають участь у процедурі банкрутства і санації. Зокрема, кредитор не одержує повної гарантії по-гашення кредиторської заборгованості, боржник не має можливості відновити свою платоспроможність, а інвестор-санатор не дістає права і юридичні повноваження на проведення всіх поетапних кроків, передбачених самою процедурою фінансового оздоровлення. Процедуру банкрутства ініціюють кредитори, для яких санація є одним з найбільш оптимальних варіантів повернення товарних чи фінансових засобів борж-ником. Аналіз існуючого закону показує, що в ньому немає чіткого визначення кре-дитора, у зв'язку з чим з'являються псевдо кредитори, що збільшують суму боргу підприємства-банкрута для навмисного нагромадження боргів. Далі схема проста — «стратегічний кредитор» ні в якому разі не погоджується на мирову угоду чи сана-цію підприємства і домагається його банкрутства, здобуваючи його «по залишковій вартості». Фактично Закон дає можливість «тіньовій приватизації», у результаті чо-го наноситься збиток не тільки іншим кредиторам, що, по суті, позбавляються мож-ливості повернути власні засоби, але і державі, що безповоротно «втрачає» підпри-ємства, що підлягають приватизації, а значить і бюджетні надходження. До недавнього часу для більшості суб'єктів господарювання процеси банк-рутства були мало відомі. Лише в період реформування економіки (після ліквідації планового розподілу використання грошових ресурсів) відчутними стали такі еко-номічні явища як нерентабельність, неплатоспроможність, неспроможність підпри-ємств. Новітня історія України має не один приклад, коли кредитор чи група креди-торів намагаються одержати підприємство-боржник у власність. Крім того, у чин-ному законодавстві розмите визначення «конкурсних кредиторів», що переводить судові позови, ініціюємі кредиторами, у розряд нескінченних і в цьому відношенні в законопроекті «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспро-можності боржника або визнання його банкрутом» ставляться всі крапки над «і». Тут же передбачається внесення змін у статтю, що передбачає накладення арешту на майно боржника, що, по-перше, зобов'яжуть боржника, відповідно до рі-шення суду, безперешкодно виконувати план санації. По-друге, запобіжать спроби припинити виробничу діяльність, що дозволить більш оперативно відновити плато-спроможність підприємства-боржника. Нарешті, по-третє, ці зміни істотно розши-рюють коло прав кредиторів, не порушуючи прав боржника і санатора. Крім того, законопроект вносить важливі зміни в пункт 7 статті 47 «Особли-вості банкрутства особливо небезпечних підприємств» існуючого Закону, згідно яким тепер у першу чергу будуть задовольнятися зобов'язання банкрута перед пра-цівниками підприємств, а вже потім — перед кредиторами. Це, по-перше, дає можливість погашення боргів по заробітній платі і вихід-ній допомозі працівників; по-друге, відповідає Конвенції 95 Міжнародної організа-ції праці «Про захист заробітної плати»; по-третє, змусить кредиторів задуматися про зміст штучного банкрутства підприємства.Аналіз показує, що змінене законодавство, зокрема, конкретизує права й обо-в'язки арбітражного керуючого, контролює хід виконання санації, завдяки чому опе-ративність керування й ефективність процедури відновлення платоспроможності виростає. Як свідчить практика санації банкрутів за кордоном, процедура фінансового оздоровлення боржника складна і ємна, тому набагато перевищує передбачені укра-їнським законодавством 12 місяців. Цей момент також врахований новим законо-проектом. 1. Основні правові процедури банкрутства на Україні. Фінансова ситуація, що склалася сьогодні на Україні, не дає багатьом під-приємствам успішно вести свою господарську діяльність. Багато які з підприємств, що колись ефективно працювали – сьогодні занепадають. Для виходу зі сформова-ної ситуації боржники використовують механізм банкрутства, що пропонується чинним законодавством. Адже процедура, передбачена Законом, є досить ефектив-ним інструментом для відновлення платоспроможності підприємства. Прийнятий у 1999 році Закон змістив головні акценти в законодавстві про банкрутство. Якщо в колишній редакції Закону ставка робилася на повернення боргів кредиторам, що в багатьох випадках приводило до ліквідації підприємства, то тепер головна мета - оздоровити компанію і відновити її платоспроможність. При банкрутстві боржника Закон установлює чотири процедури. Це проце-дури розпорядження майном, санації, ліквідації і мирова угода. Таким чином, стан-дартна процедура банкрутства починається з процедури розпорядження майном. На цю процедуру призначається арбітражний керуючий, що є розпорядником майна. Кандидатура арбітражного керуючого затверджується господарським судом. Госпо-дарський суд може розглянути кандидатуру керуючого, що надається боржником чи комітетом кредиторів або ж державним органом з питань банкрутства в тому випад-ку, якщо не менш 25 % акцій підприємства знаходиться в державній власності. В даний момент в Агентстві з питань банкрутства створена комісія, що ро-бить добір арбітражних керуючих. Звернутися в цю комісію може будь-який учас-ник справи про банкрутство. Потім кандидатура такого керуючого передається на затвердження в Мінекономіки, і тільки після цього - у господарський суд. Арбітражний керуючий оповіщає всіх кредиторів про порушення справи про банкрутство боржника, складає реєстр кредиторів і тим самим визначає частку кож-ного з кредиторів, що входять у раду кредиторів. Такий реєстр затверджується зго-дом арбітражним судом. Арбітражний керуючий здійснює нагляд за діяльністю ке-рівників підприємства для того, щоб зберегти таке підприємство для правомірного і справедливого задоволення вимог усіх кредиторів. Якщо арбітражний керуючий, комітет кредиторів і суд згодні з тим, що під-приємство зможе відновити свою платоспроможність, то після завершення процеду-ри розпорядження майном починається процедура санації, що проводиться госпо-дарським судом. Процедура санації призначається за рішенням суду. На цьому етапі призначається керівник санації, їм може бути, наприклад, розпорядник майном. Ке-рівник санації приймає на себе повноваження власника і керівника підприємства, потім розробляє план санації, що узгоджується з кредиторами. У встановлених за-коном випадках цей план узгоджується з Фондом держмайна чи іншим органом, уповноваженим керувати держмайном. Після цього керівник санації надає його в суд, і тільки після цього здійснює план санації. Одним з елементів процедури санації може бути реалізація майна. Процедуру реалізації майна при банкрутстві організує арбітражний керуючий. При цьому про-даж такого майна зможе звільнити підприємство від непотрібних витрат чи забезпе-чити надходження засобів, необхідних для розрахунків із кредиторами. Крім того, реалізація майна можлива в процесі реорганізації підприємства. Якщо ж мова йде про ліквідацію підприємства, тобто коли воно припиняє господарську діяльність і залишається "голе" майно, то Закон передбачає процедуру його продажу. При реалі-зації майна арбітражний керуючий може укласти договір з будь-якою організацією, що спеціалізується на цій діяльності. Таким чином, розглядаючи чинне законодавство в області банкрутства, мож-на зробити висновок про те, що в основному всі процедури прописані досить чітко і докладно. Однак, як відомо, на практиці процедура банкрутства використовується не тільки для того, щоб "оздоровити" підприємство, але і для того, щоб свідомо роз-продати всі активи і майно підприємства-боржника. І саме на цій стадії процедури банкрутства виникають найбільші труднощі в з'ясуванні всіх обставин, пов'язаних із продажем майна банкрута. Адже з'ясувати, хто купує майно і що це за спеціалізовані підприємства, що допомагають арбітражному керуючому реалізовувати його, прак-тично не представляється можливим.Як не парадоксально, але сам Закон має до подібних до зловживань досить віддалене відношення. Він служить лише офіційним прикриттям для подальших хи-трувань, пов'язаних з реалізацією майна, організацією торгів і встановленням ціни. Після порушення справи про банкрутство підприємство залишається "один на один" зі своїми кредиторами й арбітражним керуючим, і державні органи в процедуру ба-нкрутства практично не втручаються. У цьому зв'язку зростає роль господарського суду, без згоди якого не може бути прийняте жодне серйозне рішення щодо долі підприємства і його майна. Тому цивілізованість і законність проведення процедур банкрутства багато в чому залежить від відповідальності суду, його компетентності і якості прийнятих їм рішень. 2. Деякі тонкості процедури банкрутства. Банкрутство - доволі велика тема, що торкає широкий спектр заходів, етапів і стадій, пов'язаних з відновленням платоспроможності підприємства або його лікві-дацією як нездатного виконати свої зобов'язання перед кредиторами. Розглянемо основні аспекти процедури банкрутства, але спочатку визначимо, хто ж є банкрутом і кредитором і що містять у собі грошові зобов'язання. Відповідно до Закону, суб'єкт банкрутства (далі - банкрут) - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена арбітражним судом. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо). Кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів). Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. У випадку якщо сума безперечних претензій кредиторів перевищує 300 міні-мальних заробітних плат, а на сьогоднішній день це 61500 гривень, і термін пога-шення даної заборгованості перевищує три місяці, по звертанню кредиторів чи са-мого боржника господарський суд збуджує справа про банкрутство. Визначення суду про це направляється заявнику й Агентству з питань банк-рутств не пізніше ніж у 5-денний термін з моменту надходження заяви. Даним ви-значенням суд призначає розпорядника майна боржника, зобов'язує боржника на-правити відкликання на заяву про порушення справи про банкрутство і призначає дату проведення підготовчого засідання. Не пізніше ніж на 30-й день з моменту надходження заяви призначається під-готовче засідання суду, на якому оцінюються надані документи, заслуховуються по-яснення заявника і боржника, оцінюється обґрунтованість претензій до нього. З ме-тою виявлення всіх кредиторів суд зобов'язує заявника дати за свій рахунок в офі-ційних друкованих органах оголошення про порушення справи про банкрутство. Такими органами є газети "Урядовий кур'єр", "Голос України" і видання обласних рад за місцем перебування боржника. Суд може за власною ініціативою чи ініціативою заявника вжити заходів по забезпеченню вимог кредиторів - накласти арешт на майно чи кошти боржника, зо-бов'язати боржника вжити заходів по забезпеченню схоронності майна, заборонити починати визначені дії на будь-якій стадії процесу, однак найбільший ефект прино-сить прийняття такого рішення на початковій стадії - у визначенні про порушення справи. Визначенням про порушення справи про банкрутство вводиться також мо-раторій на задоволення вимог кредиторів, яким забороняється стягнення з боржника заборгованості і припиняється нарахування неустойки і штрафних санкцій. Цим же визначенням призначається розпорядник майном (РМ) боржника - особа, що має лі-цензію господарського керуючого.З моменту призначення розпорядника майном боржника, як правило, виникає тема для конфлікту між таким представником і керівництвом боржника. Закон не робить призначення судом РМ підставою для припинення повноважень керівництва, але якщо керівництво боржника не починає заходів для забезпеченню схоронності майна, перешкоджає діям РМ чи допускає інші порушення законодавства, то повно-важення такого керівника можуть бути припинені, відповідно до статті 13 Закону, по визначенню суду. Однак трудове законодавство (Розділ 3 Кзот) такої підстави для припинення трудового договору не визнає. Найближчим за змістом до даної дії є відсторонення від роботи (стаття 46 Кзот), однак різниця у формулюваннях Закону і Кодексу не дає основ думати про єдність даних дій. Тому керівник, чиї повноважен-ня були припинені таким чином, може в судовому порядку вимагати відновлення на займаній посаді. Далі процедура припускає подачу в суд заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника в термін не більш 1 місяця з моменту опублікування оголошення. Коло осіб, що мають право на пред'явлення претензій, дуже широке - це всі юридичні чи фізичні особи, що мають у встановленому порядку підтверджені доку-ментами вимоги по грошових зобов'язаннях до боржника. Так, наприклад, банківсь-кі установи можуть звертатися з вимогами по кредитах, термін повернення яких не наступив, працівники підприємства-боржника, що припинили трудові відносини з ним до порушення справи про банкрутство, мають право звернутися з вимогами про погашення заборгованості по зарплаті. У випадку надходження декількох заяв про визнання банкрутом одного бор-жника порушення справи виробляється при наявності основ для цього за заявою, яка поступила першою. Всім іншим заявникам направляються копії визначення про по-рушення справи про банкрутство, а їхні заяви приєднуються до справи. Про приєд-нання кожної заяви судом виноситься визначення. Суд розглядає вимоги таких заяв-ників після публікації оголошення про порушення справи про банкрутство. Розгляду підлягають усі заяви, що надійшли в суд після першої заяви, що послужили підста-вою для порушення справи, до моменту витікання 30-денного терміну. Заяви кредиторів, що надходять, розглядаються розпорядником майна борж-ника разом з боржником і або відхиляються, або включаються до реєстру вимог кре-диторів, обов'язок по веденню якого несе розпорядник. На попереднім засіданні суд розглядає підстави включення до реєстру й об-ґрунтованість відмовлення в такім включенні, призначається дата проведення зборів кредиторів. На таких зборах мають право бути присутнім усі кредитори, вимоги яких визнані судом і включені до реєстру. Рішення на зборах приймаються відкри-тим голосуванням, більшістю голосів присутніх кредиторів. Кількість голосів, що належать кредиторам при підрахунку результатів голосування, визначається по кра-тній тисячі гривень сумі приналежних кредитору і включених до реєстру вимог. Збори кредиторів обирає Комітет кредиторів (КК) і розглядає пропозиції, якщо такі надійшли, про санацію боржника. Обрання комітету кредиторів трохи специфічно за умови, що даний орган надалі виступає від імені всіх кредиторів і на-ділений за законом широкими повноваженнями: так, зокрема, КК визначає порядок оцінки і продажу майна боржника, дає згоду на поступку вимог боржника й ін. Від-повідно до законодавства, збори, на якому обирається КК, дійсні незалежно від чис-ла присутніх на ньому кредиторів, включених до реєстру, при одній тільки умові: що усі вони були письмово сповіщені про проведення зборів розпорядником май-ном. Збори повинні бути проведені протягом 10 днів з моменту винесення судом ви-значення за результатами попереднього засідання суду. Надалі всі основні рішення по боржнику не обходяться без участі КК:  узгодження кандидатури керуючого санацією;  затвердження плану санації і кандидатур інвесторів. Відсутність таких пропозицій запускає механізм ліквідації боржника. При наявності пропозицій декількох інвесторів кредитори не пов'язані ніяки-ми обмеженнями у волі свого вибору. У процесі санації між боржником і інвестором полягає договір про переведення боргу. Іншим елементом санації є реструктуризація боржника. Суть її зводиться до зміни власника боржника. Так, інвестор, що виступив стороною за договором про переведення боргу, як компенсацію одержує частку в статутному фонді боржника, що відповідає обсягу заборгованості, переведеної на нього. На мою думку, баланс "борг" - "частка в СФ" установлюється зацікавленими сторонами самостійно з ура-хуванням інтересів інвестора і кредиторів. Третім елементом санації є досягнення домовленості про умови погашення заборгованості: терміни, форма оплати, послідовність і ін. Вони викладаються в плані санації, що складається керуючим санацією разом з інвестором і подається КК у термін не більш 4 місяців із дня винесення судом визначення про санацію боржни-ка.Рішення про твердження плану приймається, якщо за нього проголосувало більш половини членів КК. Якщо в термін до 6 місяців з моменту винесення визна-чення про санацію план санації не буде поданий суду, суд приймає рішення про ба-нкрутство і відкриває ліквідаційну процедуру. План санації може припускати продаж майна боржника як цілісного майно-вого комплексу чи його частини. Процедура продажу, передбачена законом, надає всі повноваження по її організації і проведенню керуючому санацією. Для досягнен-ня збалансованості інтересів у Законі випливало передбачити обов'язковість участі в процесі продажу майна боржника представника власника боржника, що у нинішній редакції Закону цілком відсторонений від процедури і практично позбавлений мож-ливості навіть відслідковувати даний процес. Іншими словами, при діючій у даний час редакції Закону "Про відновлення платоспроможності..." шанси у власників на те, що після ліквідації боржника зали-шиться яке-небудь майно, мізерно малі. Розглянемо ситуацію, коли кредитори прагнуть обанкротити свого боржника, місцезнаходження якого не вдалося установити, - іншими словами, відсутньому по своїй юридичній адресі. Для початку розберемося, для чого це потрібно кредитору, адже ні майна, ні коштів найчастіше не знаходять. Уся справа в правильності документального відо-браження виниклого боргу в бухгалтерському і податковому обліку. У такому випадку, на мою думку, доцільно подати заяву про порушення справи про банкрутство і тоді, коли боржник не веде господарську діяльність, і вза-галі відсутній по своїй юридичній адресі. Тоді процедура банкрутства буде набагато простіше стандартною (на загальних підставах). Зокрема, щоб збудити справа про банкрутство, не потрібно, щоб сума вимог кредитора перевищувала 61500 гривень. Як правило, у цій ситуації (оскільки у відсутнього боржника не маються в наявності (не зберігаються) ні майно, ні документи) стадій процедури банкрутства набагато менше (наприклад, немає необхідності складати ліквідаційний баланс і т.д.). Що стосується термінів проведення цієї процедури банкрутства, то постанова про визнання відсутнього боржника банкрутом виноситься судом протягом двох тижнів з моменту прийняття визначення про порушення справи про банкрутство. 3. Фіктивне банкрутство. Інститут банкрутства на Україні існує з 1992 року, і ні для кого не секрет, що багато підприємств використовують механізм банкрутства для того, щоб навмисне ставати банкрутами. Адже процедура банкрутства — досить ефективний інструмент для відновлення платоспроможності підприємства й у багатьох випадках дозволяє досить успішно справлятися з боргами і фактично почати роботу з «чистого листа», не позбавивши при цьому активів підприємства, а також зберігши за собою конт-роль над підприємством. Однак не все так просто, як здається. Новий Кримінальний кодекс, що всту-пив у силу з 1 вересня 2001 року, передбачає кримінальну відповідальність за на-вмисне банкрутство. Як же пройти по всім «ступіням» процедури банкрутства так, щоб дії банкрута не кваліфікувалися б по статті 218 КК «Фіктивне банкрутство»? У випадку якщо підприємство звертається в суд із заявою про порушення справи про банкрутство, то до його керівників може застосовуватися передбачена законодавством відповідальність (див., наприклад, статті 218 Кримінального кодек-су України «Фіктивне банкрутство»). Докладніше ознаки фіктивного банкрутства приведені в наказі Міністерства економіки України «Про Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства й ознак дій щодо прихо-вання банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства» від 17 сі-чня 2001 року № 10 (далі – Методичні рекомендації). Однак перш ніж почати процедуру банкрутства, необхідно заздалегідь поту-рбуватися про те, щоб вона здійснювалася в потрібному для підприємства руслі, щоб ця процедура «випадково» не привела до дійсного банкрутства (ліквідації) під-приємства, а навпаки, дозволила досягти позитивних результатів і відновити його платоспроможність. У складі злочину, іменованого «Фіктивне банкрутство», важливе значення має поняття «помилкова офіційна заява», яким боржник намагається усіх перекона-ти у своїй неплатоспроможності. У зв'язку з цим виникає питання: хто ж повинен виявляти ознаки фіктивного банкрутства, зокрема, визначати, чи є інформація, що виходить від банкрута, помилкової чи ні, і які дії за цим випливають? 3.1. Органи, що виявляють ознаки фіктивного банкрутства.По-перше, на самому початку процедури банкрутства господарський суд призначає розпорядника майном боржника. Розпорядник майном призначається го-сподарським судом з числа осіб, зареєстрованих Агентством з питань банкрутства як арбітражного керуючі, зведення про які надаються у встановленому порядку у Вищий господарський суд України. Розпорядник майном зобов'язаний аналізувати господарську й інвестиційну діяльність, положення на товарних ринках, щоб уста-новити об'єктивну картину фінансового положення боржника, включаючи стан його майна, зобов'язань, а також результати фінансово-господарської діяльності. При цьому для виявлення ознак фіктивного банкрутства розпорядник майном повинний керуватися Методичними рекомендаціями. Однак необхідно відзначити, що стаття 2 Закону, пункти 6.1.5, 6.1.6 Наказу Міністерства економіки України від 6 червня 2000 року № 114 «Про затвердження Положення про державну госпрозрахункову установу «Агентство з питань банкрут-ства», а також пункт 8 Наказу Міністерства економіки України від 27 липня 2001 року № 156 «Про затвердження Порядку виконання Агентством з питань банкрутст-ва окремих повноважень державного органа з питань банкрутства» містять указівки лише про те, що Агентство готує висновок про наявність ознак фіктивного банкрут-ства тільки щодо державних підприємств чи підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25 %. Як же в такому випадку бути, наприклад, при виявленні ознак фіктивного банкрутства в діях громадянина — суб'єкта господарської діяльності? Відповіді в законодавстві України ви не знайдете. Як висловився з цього приводу голова Вищо-го господарського суду України Дмитро Притика, «вказівка в законі про повідом-лення правоохоронних органів про факти зловживання при банкрутстві суб'єктів го-сподарювання незалежно від форми власності сприяло б координації діяльності суду з правоохоронними органами, оскільки самою актуальною і недостатньо урегульо-ваною залишається проблема банкрутства, що багато в чому пов'язано зі злочинніс-тю». По-друге, можлива ситуація, коли кредитор «А» посилає претензію своєму боржнику «Б» з вимогою оплатити поставлений товар. Боржник «Б» у відповіді на претензію вказує, що задовольнити претензію не має можливості через відсутність засобів. У такому випадку кредитор звертається за стягненням заборгованості в гос-подарський суд. У ході судового розгляду може з'ясуватися, що на момент відмов-лення в задоволенні претензії кредитора «А» на розрахунковому рахунку боржника «Б» малися засоби, що підтверджується довідкою банку. Таким чином, відповідь на претензію, що містить помилкові зведення, повина розцінюватися як помилкова за-ява про фінансову неспроможність, що має на меті тільки відкласти можливість зве-ртання кредитора в господарський суд. По-третє, виявити ознаки фіктивного банкрутства можуть фіскальні органи. Це, до речі, один із самих несприятливих варіантів для банкрута. Так, при подачі су-б'єктом господарювання звітних документів, що свідчать про фінансову неспромож-ність, такі дані можуть стати основою для проведення перевірки податковим орга-ном. У ході такої перевірки можливе виявлення невідповідності зазначених у звіт-них документах даних реальному фінансовому і господарському положенню суб'єк-та господарювання, тобто в наявності подача офіційної помилкової заяви. У зв'язку з цим у даному випадку можуть бути присутнім ознаки декількох злочинів (по статті 218 КК «Фіктивне банкрутство» і статті 212 КК «Ухиляння від сплати податків і ін-ших обов'язкових платежів»), тобто однією дією відбуваються два різних злочини, за одне з яких винного обов'язково постараються покарати. І можна з упевненістю припускати, що винний буде притягнутий до кримінальної відповідальності тільки за ухиляння від сплати податків, тому що займатися винними в інших злочинах по-датківцям «не вигідно». По-четверте, для виявлення фактів фіктивного банкрутства суб'єктів підпри-ємницької діяльності і розробки пропозицій по запобіганню цього процесу Розпоря-дженням Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 258-р була створена міжвідомча робоча група по аналізу практики справ по банкрутству. Але можна констатувати, що практичного втілення роботи даної групи щодо фіктивного банк-рутства не існує. 3.2. Дії кредитора в разі банкрутства боржника. Як висловлюються деякі юристи, ефективність статей КК 2001 року щодо банкрутства майже нульова — у юридичній практиці майже відсутні приклади, коли керівник підприємства-боржника був притягнутий до кримінальної відповідальності у випадку фіктивного банкрутства своєї фірми. Як причину, говорять вони, виступає відсутність у статтях КК чітких формулювань по ключових термінах. Як думають юристи, застосування формулювань «стійка фінансова неспроможність» і «подача недостовірних зведень» має потребу в додаткових роз'ясненнях.Однак існує наступна проблема: як, наприклад кредитору повернути свої гроші у випадку початку процедури банкрутства боржника. Вирішуючи це питання, кредитор повинний пам'ятати, що відповідальність за недостовірну і несвоєчасну подачу зведень бухгалтерської, податкової й іншої звітності несе керівник підпри-ємства. Тому, незважаючи на думку фахівців в області права, кредитору з метою са-мозахисту варто звертатися в правоохоронні органи з заявою про залучення до кри-мінальної відповідальності керівника підприємства по тій же статті 218 КК «Фікти-вне банкрутство». Коли в прокуратурі з'явиться «папір» про проведення перевірки і порушення по її результатах кримінальної справи, керівник підприємства-боржника, бажаючи уникнути особистої відповідальності, як правило, усе-таки знаходить засо-би сплатити борг. 4. Механізм банкрутства – підсумки його дії в Україні. Ситуація з банкрутством підприємств є типовою для економіки будь-якої з розвинутих країн. Законодавство і процедури банкрутства використовуються в них у першу чергу для оздоровлення економіки. Для України такі умови створені після набрання чинності Закону України від 30.06.99р. "Про внесення змін до Закону України "Про банкрутство". Власники і керівники багатьох підприємств відтепер стали спрямовувати свою роботу, перш за все, на пошук нових ринків платоспромо-жного попиту, реструктуризацію й перепрофілювання виробництва, запобігання лі-квідації підприємства з причин неспроможності виконувати свої боргові зобов'язан-ня. З економічного погляду, імовірність банкрутства розглядається як один з го-сподарських ризиків в діяльності підприємства, ризик попадання в нестабільну фі-нансову ситуацію. Саме тому підвищену зацікавленість до перших підсумків дії ме-ханізму банкрутства виявляють учасники фондового ринку, податківці та арбітражні керуючі. Діяльність останніх запроваджується арбітражними судами з січня поточ-ного року. У 1999 році загальна кількість розглянутих арбітражними судами України справ склала 134937, що становить 107,4% до 1998 року. Із них справи про банкрут-ство підприємств та організацій становлять 7,1%, або 9539. За 1996-1999 роки змі-нилось співвідношення цих показників. Якщо в 1997 році банкрутні справи в порів-нянні з попереднім роком виросли в 2 рази, а загальногосподарські спори - в 1,4 ра-за, то в 1999 році показники по банкрутству зросли на 104,9% при загальному рості господарських справ на 107,4%. При цьому вагомість справ по банкрутству в зага-льній кількості господарських справ, розглянутих арбітражними судами України, знизилась за вказаний період з 8,5% до 7,1%. Таблиця 1 Динаміка показників банкрутства суб'єктів підприємницької діяльності в Укра-їні N п/п 1996 1997 1998 1999 1 Загальна кількість спорів, вирішених (розглянутих і в арбітраж-них судах 60995 83237 125650 134937 2 РІСТ, у % до попереднього року 100 136,5 151,0 107,4 3 Із них про банкрутство 3632 7082 9095 9539 4 Ріст, у % до попереднього року 100 195,0 128,4 104,9 5 Питома вага справ про банкрутство, у % (3:1) 5,9 8,5 7,2 7,1 6 Порушено справ провадження 6552 9645 12281 12618 7 Ріст, у % до попереднього року 100 147,2 127,3 102,7 8 Винесено постанов арбітражним судом про визнання банкрутом 1691 4107 4525 6244 9 Ріст, у % до попереднього року 100 242,9 110,2 138,0 10 Кількість справ, закінчених Із затвердженням ліквідаційного ба-лансу 855 2320 2896 4345 11 Ріст, у % до попереднього року 100 271,3 124,8 150,0 12 Затверджено умов санації боржника, визнаного банкрутом 33 32 9 21 13 Ріст, у % до попереднього року 100 97,0 27,3 63,6 14 Залишок незакінчених справ про банкрутство на кінець звітного періоду 4138 6702 10909 13989 15 Ріст, у % до попереднього року 100 162,0 162,8 128,2 16 Питома вага винесених постанов про визнання банкрутом до по-рушених справ, у % 25,8 42,6 36,8 49,5 17 Питома вага справ із затвердженням ліквідаційного балансу до числа справ де боржники визнані банкрутами, у % 50,6 56,5 64,0 69,6 Арбітражними судами в 1999 році заведено 12618 справ провадження про банкрутство (довідково: за 1996 р. було 6552, 1997 - 9645, 1998 - 12281), а винесено постанов про визнання банкрутом - 6244 (за 1996р. було 1691, 1997 - 4107, 1998 - 4525). Наведена динаміка показує, що зростання кількості порушених справ "зату-хає" (за 1999 рік - 102,7%, за 1997 - 147,2%) швидше, ніж кількість підприємств, ви-знаних банкрутами (проценти росту за аналогічний період становлять 138,0 і 249,9). Водночас це є свідченням не лише напруженості в роботі арбітражних суддів та юристів кредиторів і підприємств-боржників, але й показником започаткування ци-вілізованого застосування механізму банкрутства для правового врегулювання кон-фліктів, що виникли через невідповідність економічних інтересів боржника і його кредиторів.Наведені нижче дані показують, що на законодавчій основі із застосуванням процедур банкрутства кредитори використовують свій шанс повернути вкладені кошти або за рахунок продажу майна банкрута, або за рахунок проведення різнома-нітних реорганізаційних процедур на підприємстві боржнику. Показники залишку справ про банкрутство станом на 1 січня 2000 року від-бивають сподівання кредиторів щодо реальності процедур банкрутства, які надає новий Закон. Найбільшу впевненість при цьому виявляють кредитори підприємств-боржників, що розташовані в М.Києві, де число перехідних справ по банкрутству зросло протягом минулого року на 588, в Автономній Республіці Крим - на 182, об-ластях: Харківській - 415, Донецькій - 239, Львівській - 187, Закарпатській - 145, Івано-Франківській - 144, Сумській - 139, Миколаївській - 132. Характеризуючи майнові вимоги кредиторів у справах про банкрутство, що заявлені до арбітражного суду протягом минулого року, слід відзначити, що в сере-дньому на одного кредитора припадало 111,3 тис.грн майнових претензій, а визна-них судом - 60, 0 тис.грн (за І півріччя 1999 року було відповідно 171,9 та 71,8). При цьому майже кожна п'ята справа припинена із затвердженням вимог кредиторів (1487 із 6898). У зв'язку із задоволенням вимог кредиторів припинено провадження 1487 судових справ, що становить 15,6% від числа закінчених провадженням справ; 1045 (11,0%) - завдяки укладанню мирової угоди; 4345 (45,5%) - із затвердженням ліквідаційного балансу і лише 21 справу із затвердженням судом умов санації під-приємства-банкрута. За формами власності питома вага справ про банкрутство також найрізнома-нітніша. Серед порушених справ процент приватників складає від 15,8 % в Вінниць-кій області, до 38,6% в Волинській. Найбільше піддані банкрутству підприємства колективної форми власності (76,3 % - в Вінницькій області, 74% -Рівненській, 67% - Луганській, 61,4% - Одеській, 56,9% - Тернопільській тощо). Аналіз ініціювання щодо застосування до боржників механізму банкрутства за 1999 рік в порівнянні з аналогічними показниками попередніх років показує зна-чне збільшення питомої ваги інших кредиторів за рахунок органів державної подат-кової служби. Так, станом на 1 січня 2000 року процент закінчених провадженням справ, що ініціювались податківцями, становив 57,2 (5458); кредиторами - 39,7 (3725); самими боржниками - 0,4 (42). У розрізі областей показники щодо вагомості позивачів різні. Так, наприклад, на частку державних податкових органів в минулому році прийшлися в Миколаївсь-кій області - 32,6%, Тернопільській - 40,1%, Луганській - 55,0%, Одеській - 59,8%; стосовно банківських та кредитних організацій, то їх питома вага у названих облас-тях відповідно склала 9,3%, 11,1%, 8,9%, 5,5% та 8,5%; аналогічно підприємств, ак-ціонерних товариств - 35,3%, 34,0%, 25,9%, 35,5% та 31,8%. Для довідки: в 1998 році податківцями ініціювалось 80,2% справ, в І півріччі 1999р. - 70,3%, що є підтвердженням зміни відношення кредиторів до можливості врегулювання своїх відносин з підприємствами - банкрутами із застосуванням судо-вих процедур механізму банкрутства, які надав новий Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". 5. Підстави для порушення справи про банкрутство. Нерідко підприємства потрапляють у складну ситуацію, коли добитися від дебітора погашення заборгованості вони можуть, тільки порушивши справу про ви-знання його банкрутом. Ініціатором судової процедури може виступати і сам борж-ник, оскільки іноді це єдиний спосіб відновити платоспроможність. Отже, ініціювати банкрутство може як кредитор, так і боржник. Почнемо з першого. Ініціатором-кредитором може бути:  юридична або фізична особа, яка має до боржника вимоги щодо грошових зобов'язань (за винятком тих, які повністю забезпечені заставою);  органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійс-нюють контроль за правильністю і своєчасністю стягування податків і зборів (обо-в'язкових платежів). Обов'язкові умови для ініціації банкрутства кредитором: 1. Вимоги кредитора повинні бути безспірними. На юридичній мові це озна-чає, що ці вимоги повинні бути визнані боржником чи підтверджені виконавчими або розрахунковими документами, на підставі яких відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. 2. Сума вимог кредитора повинна становити не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати (сьогодні це 61500 грн.). Тому якщо вимоги кредитора до боржника "не дотягують" до зазначеного розміру, він може об'єднати свої вимоги з вимогами інших кредиторів і звернутися до суду з однією заявою. 3. Безспірні вимоги кредитора не були задоволені боржником протягом 3 мі-сяців після настання встановленого для їх погашення терміну.Ініціатором-боржником може бути суб'єкт підприємницької діяльності, який не в змозі виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зо-бов'язання зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом З місяців після настання встановленого терміну їх сплати. У цьому випадку необхідною умовою для подання заяви про порушення справи про банкрутство є наявність у боржника майна, достатнього для покриття судових витрат. Крім того, при певних обставинах Закон зобов'язує боржника у місячний те-рмін з дня їх виникнення ініціювати своє банкрутство. До них належать такі обставини:  задоволення вимоги одного або кількох кредиторів призведе до того, що боржник не зможе виконати у повному обсязі грошові зобов'язання перед іншими кредиторами;  рішення про ініціацію банкрутства прийняв орган боржника, уповноваже-ний приймати рішення про ліквідацію;  при ліквідації боржника (не у зв'язку із процедурою визнання банкрутом) установлена його неможливість задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі;  інші обставини, передбачені Законом. 6. Заява про порушення справи про банкрутство. За наявності вищенаведених підстав кредитор або боржник подають до гос-подарського суду за місцезнаходженням боржника заяву про порушення справи про банкрутство у письмовій формі, підписану уповноваженою посадовою особою кре-дитора (боржника) або її представником чи громадянином - суб'єктом підприємни-цької діяльності. Відомості, які відповідно до вимог статті 7 Закону повинні бути вказані у за-яві, наведено в таблиці 2. Таблиця 2 Заява кредитора Заява боржника Вимоги до змісту заяви 1. Найменування господарського суду, до якого подається заява 2. Найменування боржника, його поштова адреса 3. Найменування кредитора, його поштова адреса (якщо кредитор – фізична особа, то вказуються його прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання) 4. Ідентифікаційний код (номер) кредитора 5. Виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, із зазначенням: - суми вимог кредиторів; - терміну їх виконання; - розміру неустойки (штрафів, пені); - реквізитів розрахункового документа про списання коштів з рахунка боржника і дати його прийняття банком боржника до виконання 6. Перелік документів, доданих до заяви 7. Розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням роз-міру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті 7. Сума вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, який не заперечується боржником 8. Виклад обставин, які підтверджують наявність зобов'я-зань боржника перед кредитором, з яких виникла вимога; термін виконання вимоги 8. Розмір заборгованості з податків і зборів (обов'язкових платежів) 9. Докази того, що сума підтверджених вимог перевищує триста мінімальних розмірів заробітної плати 9. Розмір заборгованості з відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників боржника; виплати заробіт-ної плати і вихідної допомоги працівникам боржника; ви-плати авторської винагороди 10. Докази обґрунтованості вимог кредитора 10. Відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості 11. Інші обставини, на яких ґрунтується заява кредитора 11. Найменування банків, які здійснюють розрахунково-касове та кредитне обслуговування боржника
1 2 3 4 5 Категория: Банківська справа \| Добавил: Professor (09.06.2012)
Просмотров: 640 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: