Главная Регистрация Вход RSS

Главная » Статьи » Реферати » Банківська справа

---

Банківська система СА називається федеральна резервна система. Назва склалася еволюційно, враховуючи територіальний поділ і розміщення банківських установ. Рада керуючих – склад 7 осіб, що призначається президентом і погоджено з конгресом, тривалість дії повноважень 14 років, але кожних 2 роки замінюється 1 член ради. Це дозволяє: діяти раді послідовно, мати компетентних учасників, бути незалежним, і автономним органом. Призначення, а не обирання ради дозволяє відділити грошово-кредитну від політичних партій. Серед членів виборів голова ради керуючих, що є найвпливовішим і най авторитетнім учасником. Рада відповідає за загальний контроль і керівництво банківською системою. Є дуже впливовою в світі. Комітет відкритого ринку – складається з 7 членів ради і 5 президентів федеральних резервних банків. Вони визначають політику купівля і продажу державних облігацій, впливаючи цим на пропозицію грошей. Федеральна консультативна рада – 12 керівників комерційних банків, що вибирають кожного року по одному від федерального банку. Ці представники проводять зустрічі з Радою керуючих, діляться своїми думками про роботу банківської сфери. Ця рада не має повноважень. Одночасно не може бути розпущена президентом. 12 федеральних резервних банків – вони є: - центральними (мають право випуску банкнот). Така структура зумовлена: 1) географічним розміщенням населених пунктів і штатів; 2) великою кількістю комерційних банків; 3) компроміс між централізованими децентралізованими фінансовими системами. Найважливішим серед 12 є банк Нью-Йорка. - квазісуспільними – перебувають під контролем державних структур, хоча капітал мають приватний. Для федеральних банків прибуток не є метою. - банками банкірів, тобто вони виконують такі ж операції як комерційні, але їх клієнтами можуть бути тільки банки, а не підприємства або громадяни. Комерційні банки – виконують всі банківські операції, 2/3 недержавні а приватні, 1/3 – державні. Мають за мету отримання прибутку. Ощадні установи – окрема група фінансових установ, що знаходяться під частковим контролем. ФІНАНСОВІ РИНКИ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ. В середині 18 століття розвиток банків досяг такого рівня, що приймались зміни, щодо регулювання банківської діяльності. Центральним банком – є банком Англії, утворений в 1846 році на основі приватного. Управління банком доручено раді директорів (24 чоловіки і управляючий). Головною фуксією банку Англії є контроль за грошовою системою. Для цього банк має повноваження: 1) виступає як банкір уряду (що банк каже робити з грошима те й робить). 2) Являється банкіром банківської системи. 3) Контролює грошову масу і елітує (випускає) банкноти; 4) Контролює державний борг. Щоб це виконувати – складається з: 1) емісійного відділення; 2) банківського відділення. Другим рівнем являється комерційні банки. 1841 року було 115, потім злились. Найбільшими комерційними банками є: Банк Англії, Банк Шотландії, Кооперативний банк, Національний жиробанк; Королівський Банк Шотландії, Довірчий Ощадний банк. Банки, що працюють з безготівковими коштами носять назву клірингових банків. Крім названих в Англії є: • облікові доми – займаються обігом у .п.; • торгові банки – міжнародні розцінки і управління майно; • інвестиційні банки. Небанківські фінансові установи – страхові товариства, будівельні товариства, фінансові доми (надають споживачеві кредит), пенсійні банки, інвестиційні компанії. БАНКІВСЬКА СИСТЕМА НІМЕЧЧИНИ. В 1857 – утворився Німецький Федеральний банк – бундесбанк. Керівні органи – Рада Центрального банку (Заг. управління Віце-Президент, Президент). Директорат приводить в дію рішення ради, підтримує зв’язки з державними установами, виконує операції на відкритому ринку (операції пов’язані з цінними паперами). Крім цього. В Німеччині існують Центральні банки земель, що виконують всі банківські операції. Банківська система Німеччини представлена: • Центральним банком; • Комерційним банками; • Іпотечними банками; • Ощадбанками. Найбільші комерційні – Дойче банк; Дрезден банк; Комерційний банк, де розміщу більше 50% вкладів. Банківські системи Франції, Японії, талії. У 1880 році за рішенням Наполеона створено банк Франції, що керується управляючим і двома заступниками, які призначені президентом, на необмежений термін. 1882 р. створено центральний банк Японії, 55% належить державі. Очолює банк Політична рада, де входять керівники державних фінансових відомств. Штаб-квартира банку в Токіо. Філіали і відділення – Нью-Йорку, Лондон, Парижі, Франкфурті – на Майні, Гонконг. Другий рівень представляють комерційними банками: • міська – 60% вкладів; • регіональні – 39% вкладів; • траст-банк; • іноземні; • довготермінові. Міськ. Банків-13, виконують всі операції, обслуговують промисловість, регіональних –6 0, транс банк –7.В Італії 1843 р. для зовнішньоекономічних зав’язків є кремі банки. Система представлена банком Італії і Комерційними банками, що діляться на: 1) короткострокового кредитування. 2) Середньо і довгострокового кредитування. По власності вони бувають: (види): • державні; • банки національних інтересі (представники для зовнішньоторговельних зв’язків); • недержавні; • ощадні каси; • ремісниці і приватні фінансові інститути; • спеціалізовані. Транснаціональні банки – найбільші банківські установи. Для них характерно такі особливості: • високий рівень централізації і концентрації капіталу; • зрощення з промисловою монополією; • реальна участь в економічному розподілі світового ринку; • занурення в діяльності інвестиційних банків. Найбільші транс-націоанльні банки: • Даїті банк (японський); • Суміті банк (японський); • Фудзі банк (японський); • Мітсубісі банк (японський); • Санва банк (японський); • Індустріальний Японський банк; • Банк кредити (Франції); • Націонал де Парі (Франції); • Сіті корпорація (США); • Токіо- банк (Японія).

1 2 3 4 5 Категория: Банківська справа | Добавил: Professor (09.06.2012)

Просмотров: 461 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0