Реферат на тему Практика аудиторської діяльності в Україні. - Аудит - Реферати - Каталог статей

Практика аудиторської діяльності в Україні. Згідно із Законом України "Про аудиторську діяльність", поняття "аудиторська діяльність" містить в собі організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг. Аудиторські послуги можуть надаватися у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ним експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економічно-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб. Разом з цими видами послуг аудиторські підприємства в Україні проводять роботи з приватизації майна державних підприємств, комерціалізації торгівлі, акціонування підприємств, готують матеріали для розгляду справ клієнтів в господарських судах. Завдяки аудитові здійснюються посередницькі контакти. У кінцевому підсумку аудит являє собою досить високу форму організації і реалізації економічних ідей. Метод аудиторської діяльності базується на основних положеннях діалектичного методу пізнання і законах політичної економії. Економічні процеси, які виникають і здійснюються на підприємствах, являють собою певне ціле, узагальнене, без відмінностей між окремими частинами та властивостями. Метод аудиту - це сукупність способів, прийомів, використовуваних для дослідження стану об'єктів, що вивчаються. Ці прийоми можна об'єднати у такі групи: - перша — визначення кількісного та якісного стану об'єкта; - друга — визначення відхилень дійсного стану досліджуваного об'єкта від норм та нормативів, планових показників та інших правил; - третя — оцінювання стану об'єкта (у минулому, поточному та майбутньому періодах). Отже, методом аудиту є визначення реального, якісного та кількісного стану об'єктів, виявлення відхилень від базового або нормативного стану й оцінювання цих відхилень за критеріями доцільності та законності. В аудиті широко застосовують прийоми та методи, які не є власне аудиторськими — це передусім прийоми та методи статистики і аналізу господарської діяльності: порівняння, групування, деталізація показників, індекси, елюмінування, балансовий, сальдовий тощо. Згідно зі ст. 5 Закону України "Про аудиторську діяльність" та відповідно до інших законодавчих актів, Уставу Аудиторської палати України, національних нормативів аудиту аудитор має право займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створювати аудиторську фірму, об'єднуватися з іншими аудиторами в спілку. За Господарським кодексом України підприємницька діяльність в Україні здійснюється у будь-якій організаційній формі як громадянами без створення юридичної особи, так і юридичними особами. Для організації аудиту необхідно: - розуміння діяльності підприємства, його організації, галузі, у якій здійснюється ця діяльність (бізнес); - одержання й аналіз інформації про діяльність підприємства в цілому, а також про облік і відображення господарських операцій; - вивчення форми і методів обліку, визначення їх відповідності пропонованим до них вимогам; - глибина і спосіб вивчення залежать від складності форми обліку і від того, у якому ступені аудитор може покладатися на дані внутрішнього контролю; - аналіз форм і методів обліку з письмовим викладом фактів, складання схем документообігу, анкет (чи комбінація цих методів); - використання результатів аналізу діяльності, проведеного клієнтом з його згоди; - контроль процесу відображення деяких операцій в обліку ("наскрізна перевірка") як допоміжна процедура до аналізу форми і методів обліку; - перевірка того, що протягом усього періоду діяльності форми і методи обліку застосовувалися так, як це відбито в нормативних документах. Аудит повинні здійснювати аудитори, що можуть працювати самостійно чи в аудиторській фірмі. Оптимальним варіантом організації праці аудиторської фірми є період, що охоплює хоча б чотири роки. У цьому випадку аудитор добре ознайомлений з підприємством, а проведення визначених видів робіт розподіляє по роках. Тобто поточна робота планується з урахуванням перспективного плану (на чотири роки). В іншому варіанті, коли перевірка здійснюється одноразово, усі види робіт плануються в повному обсязі. При цьому складніше в стислий термін провести кваліфікований аудит і організувати на належному рівні роботу аудиторів. Зрозуміло, що виходячи з цих двох варіантів організації аудиту, по-різному буде розподілятися і плануватися робота. Розглянемо перший варіант організації аудита, коли працює група аудиторів і причому постійно (чотири роки). У групу включають аудиторів різної кваліфікації. Необхідною умовою є психологічна сумісність людей, що будуть працювати, разом тривалий період. Як професіонали вони повинні добре знати свою ділянку роботи і доповнювати один одного. Спочатку розробляється загальний поточний план роботи групи, виходячи з перспективного, а надалі — кожного учасника групи зокрема. При цьому визначають трудомісткість усієї роботи і рівномірно з урахуванням кваліфікації, важливості й обсягу розподіляють її між учасниками з таким розрахунком, щоб робота була виконана в максимально короткий термін. Закордонний, а також деякий вітчизняний досвід проведення аудиту свідчить, що максимальним є термін 2 тижні. При другому варіанті організації аудита, коли він проводиться одноразово, усі роботи виконуються в повному обсязі так, щоб можна було переконатися в реальності і законності звітності і правильності відображення господарської діяльності в бухгалтерському обліку. Організація проведення аудиту по обсягам і трудомісткості значною мірою залежить від рівня і наявності внутрішнього аудиту. Високий рівень внутрішнього аудиту і довіра до нього дозволяють скоротити терміни проведення аудиту в цілому і зосередити увагу на інших питаннях, зв'язаних в основному з майбутнім розвитком підприємства. У роботі аудитор використовує необхідну інформацію, що дозволяє визначити, до якої галузі діяльності відноситься підприємство клієнта. Аудитор повинний мати такий рівень знань про галузь і підприємство клієнта, що дозволить йому визначити події, операції і види діяльності, що, на його думку, можуть мати істотний вплив на фінансову інформацію. Крім того, аудитор вивчає публікації в пресі по фінансових і торгових проблемах, зв'язаних з економічною діяльністю підприємства-клієнта; обговорює інформацію при співбесіді з керівництвом, вивчає результати аудиту за минулий період і всі зміни в законодавстві і практиці з часу попереднього аудиту. Після цього, у відповідності з другим міжнародним нормативом аудита, рекомендується перед початком роботи скласти лист-зобов'язання, де визначаються взаємні зобов'язання, масштаби роботи з проведення аудита і документально підтверджується згода аудитора на обсяг аудиту і поставлені задачі, відповідальність аудитора перед підприємством-клієнтом і форма представлення аудиторського звіту. Після підготовки аудиторського меморандуму, як його називають у закордонній практиці, чи висновку договору на аудит і вивчення необхідної додаткової інформації про підприємство-клієнта аудитор складає повний план аудиту і програму в письмовій формі. У плані аудиту передбачається перелік загальних питань основних напрямків аудиторської перевірки. Першочерговому плануванню підлягають аудиторські перевірки бухгалтерської (фінансової) звітності в товаристві, де відповідно до чинного законодавства вони є обов'язковими. Потім планується надання аудиторських послуг по додаткових договорах. При складанні загального плану проведення аудиту доцільно передбачити наступні аспекти: - умови договору на виконання аудиту; - зміст аудиторського звіту, терміни його представлення й інші способи передачі інформації клієнту; - встановлена законом відповідальність аудитора; - відповідальність клієнта за надану бухгалтерську звітність і повноту іншої необхідної інформації; - фінансові звіти, використовувані для аудита; - виконавці аудиторської роботи; - тривалість роботи; - бюджет часу і витрат; - вплив на аудит нових бухгалтерських чи аудиторських інструкцій, нормативів, законів у ході аудиторських перевірок; - встановлення рівнів істотності розв'язуваних задач; - визначення найбільш важливих етапів і задач аудита; - ступінь довіри до системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю; - робота внутрішніх аудиторів і масштаби їх залучення; - сутність і обсяг аудиторських доказів: - умови, що вимагають особливої уваги (можливість помилки, обману й ін.); - аудиторський ризик; - залучення експертів. При організації перевірки і підготовці до неї аудитор зобов'язаний визначити: найважливіші напрямки діяльності підприємства; питання підпорядкованості; форму представлення висновків; мета (об'єкт) аудита; сильні і слабкі сторони ключових напрямків системи управління і контролю підприємства; найбільш прийнятний метод перевірки. Крім того, необхідно погодити з клієнтом тривалість роботи, інформацію, що повинна бути надана клієнту, суму гонорару. Для успішного виконання цих задач потрібно вивчити систему внутрішнього аудиту товариства, його робочу програму, заходи, що були здійснені для виконання рекомендацій попереднього аудиту, підготувати документацію, необхідну для проведення аудита. Проводити аудит найбільш раціонально по таких напрямках:— розуміння зовнішніх умов діяльності товариства;— визначення типу, структури товариства і управління ним;— планування і наступний контроль аудиту;— вивчення й оцінка форми і методів обліку;— вивчення, оцінка і перевірка внутрішнього контролю;— перевірка господарських операцій і облікових регістрів;— перевірка реальності статей балансу;— перевірка відповідності даних бухгалтерської звітності обліковим регістрам;— перевірка відповідності прибутків і збитків фактичним результатам діяльності;— перевірка відповідності бухгалтерської звітності обліковій практиці і чинному законодавству;— аналіз бухгалтерської звітності в цілому і перевірка аудиторської роботи з метою визначення вірогідності й об'єктивності інформації, що міститься в звітності;— узагальнення результатів перевірки і складання аудиторського звіту. Після прийняття зобов'язання по виконанню аудиту аудитор зобов'язаний зробити аудиторські процедури, погоджені з клієнтом. Одержувачі аудиторського звіту повинні ознайомитися з його змістом і скласти власну думку про фактичний стан даного підприємства. Аудиторський звіт повинний виключати можливість невірного відображення дійсності. Документальне оформлення аудиту вважається із найважливіших умов його кваліфікованого проведення. Для аудитора, який складає аудиторський висновок та звіт за результатами проведеного аудиту, робочі документи з детальним описом планування перевірки, її ходу, аналізу системи внутрішнього контролю і обліку, висновки за результатами перевірки окремих розділів обліку і документів, що підтверджують їх, - це ті документи, без яких підготовка достовірного звіту (висновку) неможлива. Робоча документація дає змогу аналізувати дії аудиторів і організувати як внутрішній, так і зовнішній контроль якості їх роботи. Контроль якості аудиту може здійснюватись на основі аналізу і оцінки створеної в ході аудиту робочої документації. Основною метою підготовки робочих документів є підтвердження того, що аудит був проведений відповідно до прийнятих принципів аудиту. Якщо виникне потреба, аудитор повинен продемонструвати контролюючим органам і в суді, що аудит був, добре спланований і відповідним чином контролювався, що зібрані свідчення достовірні, достатні і своєчасні, і що аудиторський висновок відповідає результатам перевірки. Робочі документи - це записи, в яких аудитор фіксує проведення аудиторської перевірки. А саме записи процедур планування, характеру, строків і масштабу виконаних аудиторських процедур, їх результатів, а також висновків складених на основі одержаних аудиторських доказів. У робочих документах повинні міститись відповіді аудитора на всі суттєві питання, з яких необхідно висловити професійне судження і сформувати аудиторські висновки. Робочі документи містять інформацію, яка використовується для коректування інформації підприємства - клієнта та підготовки достовірної фінансової звітності, допомагають аудитору прийняти рішення стосовно адекватного виду аудиторського висновку. Також робочі документи можуть використовуватись для багатьох інших напрямів роботи: послужити основою для підготовки податкових декларацій, інформації для біржі цінних паперів та інших повідомлень, допомагати в плануванні і координувати виконання наступних аудиторських перевірок, забезпечити програмований контроль. Аудитору необхідно вести робочі документи повно і детально для забезпечення найбільш повного розуміння аудиту. Обсяг робочих документів, є питанням, яке має вирішуватися з точки зору професійного судження аудитора, оскільки немає практичної необхідності документувати кожне питання, яке розглядається аудитором. Після завершення перевірки робочі документи залишаються у аудитора. Вони знаходяться у власності аудитора, він має право складати різноманітні довідки на підставі витягів із своїх робочих документів. Але його право власності обмежене етичними нормами та зобов'язаннями конфіденційності перед клієнтом. Робочі документи аудитора не можуть використовуватися як частина фінансової документації клієнта або як їх заміна. Робочі документи не можна вимагати або вилучати в аудитора, за винятком тих випадків, коли це передбачено законодавством. Аудитор повинен забезпечити надійне зберігання робочих документів. Робочі документи, зберігаються протягом терміну, який встановлений аудитором самостійно або на підставі термінів позовної давності з моменту надання аудиторського висновку. 2. Суб’єкти аудиторської діяльності. Користувачі аудиту. Відповідно до рішення Аудиторської палати України від 31 жовтня 2000 р. (протокол № 95) затверджено Положення про Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності (далі — Реєстр) — офіційний загальнодер-жавний реєстр аудиторських фірм (юридичних осіб) і аудиторів-підприємців (фізичних осіб) — суб'єктів підприємницької діяльності, які зареєстрували свою аудиторську діяльність згідно із Законом України "Про аудиторську діяльність". Причому, визначення аудиту, аудиторської діяльності чи аудиторських послуг та суб'єктів аудиторської діяльності регламентується Законом України "Про аудиторську діяльність", Національними нормативами аудиту та Кодексом професійної етики аудиторів України. За Законом України "Про аудиторську діяльність" ведення Реєс-тру покладене на Аудиторську палату України. При включенні до Реєстру суб'єкта аудиторської діяльності видається свідоцтво вста-новленого Аудиторською палатою України зразка. До Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності записуються такі дані: - ідентифікаційний код/номер суб'єкта аудиторської діяльності (аудиторської фірми чи аудитора-підприємця); - дата початку аудиторської діяльності (дата отримання першої ліцензії або свідоцтва); - назва аудиторської фірми (прізвище, ім'я, по батькові (ПІБ) для аудитора — суб'єкта підприємницької діяльності); - адреса фактичного місцерозташування, номери контактних телефонів, факсу, електронної пошти; - організаційно-правова форма; - форма власності; - інформація про державну реєстрацію; - інформація про засновників (для аудиторів — ПІБ, номери сертифікатів та дати їх отримання, ідентифікаційний номер, адреса; для юридичних осіб — назва, ідентифікаційний код, частка у статутному капіталі); - ПІБ керівника аудиторської фірми, номер та дата видачі сер-тифіката; - кількість працівників, у тому числі сертифікованих аудиторів; - наявність та місцерозташування філій або представництв чи відділень дочірніх підприємств. Технічна сторона ведення Реєстру покладається на секретаріат Аудиторської палати України та регіональні відділення АПУ (САУ). Він також несе відповідальність за збереження даних Реєстру, під-тримання його в робочому стані та за достовірність оприлюднених у пресі даних. Слід зауважити, що Реєстр ведеться стосовно легалізованих суб'єк-тів аудиторської діяльності з деталізацією за адміністративно-тери-торіальними одиницями України (Автономна Республіка Крим, об-ласті, міста Київ та Севастополь). Всі спроби встановити і охарактеризувати взаємозв'язок між аудитом і аналізом неминуче повинні початися з визначення того, які цілі бачить перед собою аудитор, виконуючи замовлення, і яку інформацію бачить за-мовник у ролі підсумків аудиторської перевірки. Незважаючи на швидке зростання кількості практикуючих аудиторів, якість аудиту більшою мірою залежить від ініціативи держави в його регулюванні ніж від інтересів за-мовників. У такій ситуації замовник схильний бачити в аудиторському висновку не "сертифікат" якості бухгалтерської інформації для широкого кола користувачів, а в ряді випадків і пусту формальність для податкових органів, і можливість перекласти відповідальність за можливі помилки на аудитора. Сучасна теорія аудиту визнає доцільність і необхідність задоволення потреб в інформації широкого кола користувачів. Відповідно до міжнародної практики користувачами інформації про діяльність підприємства є ті, хто мають повноваження, можливості чи джерела, щоб одержати таку інформацію, і ті, хто використовують її як принципове джерело про еко-номічну діяльність підприємства. Їх, як правило, об'єднують у три основні групи: - особи, які безпосередню займаються бізнесом на цьому підприємстві; - особи, які знаходяться за межами підприємства, але мають пряму фінансову зацікавленість у бізнесі; - особи, які мають непряму (опосередковану) зацікавленість у бізнесі. Першу групу користувачів складають посадові особи управління (ме-неджери), які несуть відповідальність за ведення справ і за виконання поставлених підприємству завдань. Успіх і виживання того чи іншого підпри-ємства в умовах жорсткої конкуренції можливі тільки тоді, коли керівниц-тво підприємства зосереджує значну частину своїх зусиль на двох важли-вих завданнях: рентабельності і ліквідності. За даними звітності менеджери повинні постійно розв'язувати проблеми, що робити, яким чином і чи будуть результати відповідати початковим планам; визначати правильність прийнятих інвестиційних рішень і ефек-тивність структури капіталу; вибирати основні напрями політики диві-дендів; складати прогнозні форми звітності й здійснювати попередні роз-рахунки фінансових показників майбутніх періодів; оцінювати можливість злиття з іншим підприємством чи його придбання структурною одини-цею. Успіх діяльності будь-якого менеджера, як правило, залежить від того, наскільки правильно і своєчасно він прийняв те чи інше рішення. Багато з цих рішень значною мірою базуються на бухгалтерсько-обліковій інформації та її аналізі. З цієї причини менеджери є найважливішою категорією користувачів бухгалтерської і аналітичної інформації.
1 2 3 4 5 Категория: Аудит \| Добавил: Professor (05.06.2012)
Просмотров: 747 \| Комментарии: 1 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: