Реферат на тему Поняття обліку - Аудит - Реферати - Каталог статей

Вступ … Не можна керувати процесом бізнесу, не оволодівши принципами та методами ведення бухгалтерського обліку. Ще 500 років тому видатний Лука Пачоллі писав, що той, хто у своїх справах не може бути хорошим бухгалтером, той буде блукати як сліпий у темряві навмання і не обійтись йому без великих збитків… системи бухгалтерського обліку сягають корінням іще античних часів. На всіх етапах свого розвитку вони забезпечували необхідну суспільно-значущу інформацію для контролю за збереженням і ефективним використанням грошових та матеріальних засобів, за ходом господарських процесів та їх результатами. Поняття обліку є досить широким і багатогранним, оскільки він пов’язаний з господарською діяльністю людей, і розвивався відповідно до економічних запитів суспільства. До ХV ст.. його розглядали як додаток до торгівельної діяльності. Бухгалтерський облік, як окрему складову, виділив Лука Пачоллі ще 1494 р. у трактаті "Про рахунки і записи”, де обґрунтував поняття бухгалтерських рахунків і принцип подвійного запису. У XVІІ-ХVІІІ століттях промислова революція в Англії дала новий поштовх розвиткові обліку. З того часу розпочався збір даних про затрати на виготовлення одиниці продукції. На початку XX століття лідерство у сфері обліку перейшло від Англії до США. У 1990 році облік отримав статус професії, ставши, подібно до юридичної, медичної, інженерної та архітектурної справ самостійним видом діяльності, який потребує ліцензії, дотримання кодексу професійної етики, обов'язкового мінімуму кваліфікації та освіти. Бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Бухгалтерський облік дає інформацію про майно підприємства, його капітал, -зобов'язання, господарські процеси та їх результати. Особливістю бухгалтерського обліку є те, що всі господарські операції реєструються на підставі первинних документів. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух коштів підприємства Від дієвості та оперативності бухгалтерського обліку залежить фінансовий стан господарюючих суб'єктів, що займаються підприємництвом, а також своєчасність достовірної та повної інформації для* прийняття управлінських рішень. Отже, бухгалтерський облік є важливою складовою загальної інформаційної системи підприємства, яка дає можливість визначити його фінансовий стан, позитивні чи негативні сторони діяльності в цілому. І. Сучасне значення бухгалтерського обліку На зламі тисячоліть в Україні відбувається перехід до принципів ведення бухгалтерського обліку і складення фінансової звітності на основі та у відповідності до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. З 1.01.2000 р. набув чинності Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-ХІV. Порядок ведення бухгалтерського обліку протягом 2000-го року обирається самим підприємством. Економіка країни та фінансовий облік знаходяться у тісному зв’язку. З розвитком економічної системи змінюється система обліку: з’являються нові елементи і між ними постають зв’язки (рахунки, правила розрахунків окремих економічних показників, моделі обліку ресурсів, собівартості, прибутку). На функціонування системи обліку впливають фактори: тип правління у державі та тип економічної системи; рівень регулювання економіки (державна чи приватна власність); галузь економіки; громадські організації; загальний рівень розвитку економіки; професійне. Будь-яке суспільство складається з соціальних верств населення, політичних організацій та економічної системи. У державі існують різні промислові підприємства, а також підприємства, організації, установи інших сфер діяльності, громадські, релігійні, політичні організації, професійні спілки та ін., що мають справу з розподілом обмежених ресурсів. Кожна з організацій повинна мати інформацію про володіння та розпоряджання ресурсами, їх ефективне використання та примноження. Для визначення рівня ефективного використання капіталу, матеріалів, техніки, персоналу і ін. Ресурсів необхідно організувати збір та обробку даних про ресурси та процеси підприємства, перетворити великий масив первинних даних в корисну фінансову інформацію і довести її до зацікавлених юридичних та фізичних осіб, які приймають управлінські рішення. Концепція організації і методології обліку в Україні це: подвійний запис; безперервне документування усіх громадських операцій (фактів господарської діяльності); накопичення облікової інформації в бухгалтерських регістрах; єдність аналітичного і синтетичного обліку; принцип прорахування і відповідності доходів і витрат. Облік це – інформаційна система, що базується на принципах: обачність – застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів та доходів інформації; повне висвітлення – фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських опера-цій і подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; автономність – кожне підприємство розглядається як юридич-на особа, відокремлена від її власників, тому особисте майно та зобо-в'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства; послідовність – постійне (із року в рік) застосування підпри-ємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності; безперервність – оцінка активів та зобов'язань підприємства здій-снюється, виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі; нарахування та відповідності доходів і витрат – для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порів-няти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отри-мання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно віддати надходження або сплати грошових коштів; превалювання сутності над формою – операції обліковують-ся відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; історична (фактична) собівартість – пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання; єдиний грошовий вимірник – вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здій-снюється в єдиній грошовій оцінці; періодичність – можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу для складання фінансової звітності. Функціонування облікової системи за такими принципами дає можливість забезпечити кінцеву мету бухгалтерського обліку – надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фі-нансовий стан і діяльність підприємства користувачам для при-йняття рішень. Бухгалтерський облік ґрунтується на первинній інформації. Законом передбачено, що власник підприємства несе відповідальність за організацію обліку на підприємстві таким чином, щоб всі господарські операції, які відбуваються в межах комерційної, господарсько-фінансової діяльності підприємства, були задокументовані. Первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, є підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення на паперових або машинних носіях. Для контролю та впорядкування обробки даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи, в яких повинні бути зазначені обов'язкові реквізити. Регістри бухгалтерського обліку, як і первинні документи, повинні мати: назву, інформацію про період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Отже, теоретичні основи бухгалтерського обліку – це початок, ключ до системи до практичного обліку, що своєчасно забезпечує потреби управління об’єктивною та відповідною інформацією для прийняття важливих стратегічних рішень. ІІ. Методика та організація обліку розрахунків з оплати праці Процес регулювання оплати праці почався в 1991 р., коли було прийнято ЗУ "Про підприємство в Україні” і їм було надано право самостійно встановлювати системи, форми, визначати розмір оплати праці. У 1992 р. затверджено декрет КМУ "Про оплату праці”, на підставі якого у 1995 р. прийнято ЗУ "Про оплату праці”, що регламентує питання тарифікації та оплати праці. З 1993 р. введено в дію ЗУ "Про колективні договори і угоди”, яким передбачено порядок укладення договорів та угод з питань організації праці, визначення умов та прядку встановлення розміру оплати праці. У 43-46 статтях Конституції Україні визначено, що громадяни мають право на працю, відпочинок, соціальний захист, безпечні та здорові умови праці і заробітну плату. Питання оплати праці регламентують такі законодавчі акти, як "Кодекс законів про працю”, ЗУ "Про відпустки” та ін. 25 грудня 2000 р. Указом Президента України схвалено "Концепцію дальшого реформування оплати праці в Україні”. За концепцією, підвищення рівня заробітної плати на зазначених засадах вимагає здійснення на державному, регіональному, галузевому рівнях, а також на рівнях підприємства організаційних та економічних заходів, спрямованих на пошук необхідних для цього коштів. Для нагромадження коштів, спрямованих на оплату праці, необхідно: знижувати витрати матеріалів, енергії, палива, напівфабрикатів. переходити на погодинну оплату праці; відновити нормування праці; використовувати сучасні мотиваційні та стимулюючі механізми високопродуктивної праці; збільшувати рентабельність виробництва через механізм зниження собівартості продукції; підвищувати продуктивність праці. У бухгалтерському обліку здійснення будь-якого господарського процесу обов’язково пов’язане із застосуванням праці та її оплатою. Облік цього процесу має забезпечити контроль за використанням праці, рівнем її оплати, здійсненням розрахунків з робітниками і службовцями. Саме цей облік потребує особливої точності, оскільки він зачіпає матеріальні інтереси людей. У бухгалтерському обліку розрахунки з працівниками із заробітної плати, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, зі студентами, аспірантами і учнями із стипендій та інших подібних виплат обліковуються на рахунку 66 "Роз-рахунки з оплати праці", який розподіляється на субрахунки: 661 "Розрахунки із заробітної плати"; 662 "Розрахунки зі стипендіатами"; 663 "Розрахунки з працівниками за товари, продані в кредит"; 664 "Розрахунки з працівниками за безготівковими перерахуваннями на рахунки з вкладів у банках"; 665 "Розрахунки з працівниками за безготівковими перерахуваннями внесків за договорами добровільного страхування"; 666 "Розрахунки з членами профспілки безготівковими перера-хуваннями сум членських профспілкових внесків"; 667 "Розрахунки з працівниками за позиками банків"; 668 "Розрахунки за виконавчими документами та інші утримання"; 669 "Інші розрахунки за виконані роботи". Рахунок 66 являється пасивним рахунком. На кредиті цього рахунка відображають пораховану оплату, установлені доплати, премії, їх виплати, а на дебеті відображають суми встановлених утримань та фактичних витрат заробітної плати. Сальдо за вказаним рахунком є кредитовим і показує заборгованість підприємства робітникам і службовцям з оплати праці. Чинним положенням передбачено, що на суму перерахованої оплати всі підприємства в обов’язковому порядку здійснюють установлені законом нарахування (на створення пенсійного фонду, на соціальне страхування, збір на випадок безробіття). 2.1. Облік розрахунків з оплати праці Заробітна плата: поняття, види та форми Основою організації оплати праці е тарифна система оплати праці, яка складається з тарифних сіток, тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних характеристик (довідників). Тарифна система оплати праці - це сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов її виконання, відповідальності, галузі та інших факторів, які характеризують якісну сторону праці. Загальну схему організації обліку розрахунків з оплати праці наведено на рис. 9.2. Рис.9.2. Загальна схема організації бухгалтерського обліку розрахунків з оплати праці До фонду оплати праці включаються: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата й інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу згідно з встановленими нормами праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) й відрядних розцінок для працівників і посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за роботу, виконану понад встановлених норм, за трудові успіхи та винахідництво й особливі умови праці. Вона складається з доплат, надбавок, гарантійних і компенсаційних виплат, передбачених чинним законодавством, премій, пов'язаних з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні й інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або здійснюються понад встановлених зазначеними актами норм. На підприємствах застосовуються дві форми оплати праці: погодинна та відрядна. Існують різновиди цих форм, які називаються системами оплати праці: проста погодинна, погодинно-преміальна, пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна й акордна. В умовах ринкової економіки набули розповсюдження форми оплати праці за кінцевий результату відсотках до одержаного доходу або прибутку. Система оплати праці - це сукупність правил, які визначають співвідношення між мірою праці та мірою винагороди працівників. Погодинна форма оплати праці - це оплата праці, яка залежить від кількості відпрацьованих годин і тарифної ставки (окладу) за одну годину. Погодинно-преміальна система оплати праці - це різновид погодинної оплати праці, при якій понад заробітної плати, належної за фактично відпрацьований час, сплачується преміальна винагорода за досягнення високих кількісних і якісних показників. Відрядна форма оплати праці має наступні системи: пряма відрядна, преміальна, прогресивна, акордна, бригадна. Пряма відрядна система - це система, при застосуванні якої заробіток нараховується тільки за виконану роботу (виготовлену продукцію). Відрядно-преміальна система - це різновид відрядної форми оплати праці, при якій понад заробітної плати, належної за виконану роботу, виплачується премія. Відрядно-прогресивна система оплати праці - це різновид відрядної форми оплати праці, при якій робота, виконана в межах встановлених норм, оплачується за звичайними відрядними розцінками, а частина роботи, виконаної понад норм, – за прогресивно-зростаючими розцінками та залежно від відсотку перевиконання норм. Акордна система оплати праці - це різновид відрядної системи, при якій норма та розцінка для виконавця або групи виконавців встановлюється не за кожною окремою операцією, а на весь комплекс робіт. Відрядна бригадна система оплати праці - це оплата, яку визначають шляхом множення розцінки за одиницю роботи на фактично виконаний обсяг робіт бригадою. Найпростіший спосіб розподілу заробітку між членами бригади здійснюється пропорційно до відпрацьованого часу. Заробіток також може бути розподілений між членами бригади за допомогою інших методів (наприклад, за допомогою коефіцієнту розподілу). Трудові відносини на підприємстві між власником (роботодавцем) і працівником регулюються, крім нормативних і законодавчих актів, ще й за допомогою трудових договорів і угод, види яких наведено нижче (див. рис. 9.3). Рис. 9.3. Види трудових і цивільно-правових договорів Оплата годин За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), яка включена до штату підприємства, для виконання певної роботи (функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; працівнику гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації; працівник підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку тощо. За цивільно-правовим договором, зокрема, за трудовою угодою, оплачується не процес праці, а його результат. Він визначається після закінчення роботи й оформляється атами приймання здачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких здійснюється їх оплата, та ін. Годинами нічної роботи вважається період з 22 до 6 години. При цьому встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на 1 годину. До роботи в нічний час не допускаються: вагітні жінки та жінки, які мають дітей віком до 3 років; працівники до 18 років; працівники інших категорій (згідно з чинним законодавством). Години нічної роботи оплачуються в підвищеному розмірі, що встановлюється генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.
1 2 3 4 5 Категория: Аудит \| Добавил: Professor (06.06.2012)
Просмотров: 408 \| Комментарии: 1 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: