РЕферат на тему : Облік в іспанії - Аудит - Реферати - Каталог статей

Бухгалтерське регулювання Бухгалтерське регулювання в Іспанії почало швидко роз-виватися після її приєднання до ЄЕС (нині ЄС) у 1986 р. Більшість сфер бухгалтерської справи країни були значно ре-формовані з метою відповідності директивам співтовариства. До цього часу бухгалтерська теорія і практика Іспанії суттє-во відрізнялися від систем інших держав. Навіть сьогодні в іспанській системі бухгалтерського обліку та звітності немає спеціальних правил, що стосуються банків і страхових ком-паній. Бухгалтерське регулювання перебуває у віданні міністер-ства економіки та фінансів, яке створило спеціальний орган — Інститут бухгалтерів та аудиторів — і керує ним. Ділова активність у країні регулюється нормами Торговель-ного кодексу і "Закону про діяльність компаній". У 1989 р. обидва документи були скориговані відповідно до директив ЄЕС. Ці законодавчі акти встановлюють бухгалтерські прин-ципи, правила складання бухгалтерських звітів, проведення аудиторських перевірок і публікацію бухгалтерських звітів, що детально викладено в Загальному плані бухгалтерської справи 1990 р., який базується на французькому плані 1982 р. Загальний план бухгалтерської справи Іспанії включає:— обов'язкові частини, що стосуються бухгалтерських принципів, бази для оцінок і бухгалтерських форматів;— додаткові частини, в яких подаються бухгалтерські тер-міни, котрі використовуються, та правила ведення бухгал-терської документації. Уперше Іспанія взяла за зразок Загальний план бухгалтерсь-кої справи Франції в 1973 p., однак цей варіант не був на-стільки обов'язковий, як у сусідній країні. Інститут бухгалтерів та аудиторів періодично публікує "Бю-летень", в якому з'являються поправки чи доповнення до дію-чого бухгалтерського регулювання, і надає підтримку в публі-кації книг і газет з бухгалтерської справи. Законодавство 1989 р. також встановлює порядок надання бухгалтерських звітних документів для загального користу-вання. Королівським указом 1991 р. введено у країні положення про групові (консолідовані) бухгалтерські документи. Бухгалтерські професії Інститут бухгалтерів та аудиторів контролює діяльність у країні бухгалтерських працівників і вирішує питання, пов'я-зані з їх роботою. Для цього ведеться офіційний реєстр бухгал-терів та аудиторів. Після реєстрації більшість аудиторів ста-ють членами однієї з двох професійних організацій:— Реєстру економічних аудиторів (PEA).— Інституту присяжних аудиторів(ІПА). Обидві організації беруть участь у підготовці аудиторських стандартів, які не є обов'язковими для фахівців, поки їх офі-ційно не схвалить Інститут бухгалтерів та аудиторів. В Іспанії зростає вплив приватного сектора, що займається аудиторськими послугами, які надає Асоціація іспанських бух-галтерів і чиновників. Це недержавна організація, що займаєть- ся розробкою рекомендацій з питань бухгалтерської справи; її членами є бухгалтери, аудитори та вчені. Хоча вона не має юридичної підтримки з боку влади, однак користується в країні великим впливом. Часто Інститут бухгалтерів та аудиторів вра-ховує рекомендації, підготовлені Асоціацією іспанських бух-галтерів і чиновників, для внесення поправок і доповнень до правил бухгалтерської практики. Помітну роль у розвитку пи-тань бухгалтерії відіграють наукові інститути і школи бізнесу. Аудит Закон про аудит 1988 р. і видані на його основі інструкції 1990 р. визначили, в яких компаніях мають проводитися ауди-торські перевірки, а також вимоги до кваліфікації аудиторів і порядок здійснення таких перевірок. Основне призначення аудиту — одержати висновок фахів-ця про те, чи забезпечують надані бухгалтерські звітні доку-менти істинне та неупереджене уявлення про загальний і фінансовий стан компанії, фактичну величину її прибутку та зміну фондів за звітний період відповідно до встановлених норм. Аудитор повинен перевірити, чи немає розбіжностей між звітами керівників компанії і звітними бухгалтерських доку-ментами. Крім цього, аудиторський звіт має відповідати на ряд інших запитань, передбачених законодавством. Аудиторські перевірки обов'язкові для великих і середніх компаній, до яких належать ті структури, чиї показники пере-вищують дві з трьох установлених умов: 1) загальний обсяг активів — 1,4 млн євро; 2) загальний обсяг реалізації — 2,9 млн євро; 3) кількість працівників — 50 осіб. Ці критерії поширюються на близько 70 тис. іспанських компаній із 1 млн у країні. Аудиторським перевіркам підля-гають також банки, фінансові і страхові компанії, а також усі структури. Принаймні, 5 % акціонерів яких вимагають про-ведення такої перевірки. Крім надання аудиторських звітів про щорічні бухгал-терські документи, аудитори зобов'язані проводити перевірки у деяких інших випадках. Наприклад, при злитті чи поділі компаній проводити оцінку вартості акцій, якщо правила, котрі діють у компанії, контролюють порядок переходу акцій від одного власника до іншого. Аудитори, що повинні бути повністю незалежними, при-значаються акціонерами на термін від 3 до 9 років. Після за-кінчення 9-річного терміну аудиторської діяльності в одній компанії фахівець повинен зробити, принаймні, 3-річну перер-ву у своїй роботі з обслуговування цієї компанії. Протягом терміну обслуговування компанії аудитора не можна відкли-кати, якщо тільки не буде аргументованих підстав для цього. Щоб стати членом РЕА, претенденту необхідно:— мати вищу освіту;— пройти 3-річний курс практичної підготовки, включа-ючи спеціально передбачені програми;— скласти випускний екзамен із професійної підготовки і визнаний державними контрольними органами. Аудиторські звіти зберігаються разом зі щорічними бухгал-терськими звітними документами. Бухгалтерські принципи Основне призначення щорічних бухгалтерських звітних документів — дати істинне та неупереджене подання про ком-панію. Іспанські теоретики вважали, що впровадження бух-галтерських принципів має виходити з реальної роботи фахів- ців-практиків, а не з юридичних джерел; в іншому випадку це привело б до конфлікту між традиціями бухгалтерської спра-ви в країні і суперечило б духові римського права. Загальний план бухгалтерської справи Іспанії вимагає, щоб для забезпечення істинного та неупередженого надання даних про фінансове становище компанія включала в коментарі до звітних документів усі необхідні додаткові зведення. В особ-ливих випадках бухгалтерські звітні документи можуть відхо-дити від установлених правил їхнього надання, але про це має бути спеціально повідомлено в коментарі до документів. Незважаючи на невизначеність принципу істинного та не- упередженого надання інформації, все-таки фахівці почина-ють вважати його важливішим, ніж розпорядження, котре діяло раніше, про те, що бухгалтерські звітні документи ма-ють бути зрозумілими і точними. Загальний план бухгалтерської справи включає дев'ять професійних принципів. 1. Розумна обережність, відповідно до якої прибуток має бути врахований тільки після його одержання, а збитки мо-жуть включатися, якщо прогнозується їхнє настання. Цей принцип має пріоритет над усіма іншими. 2. Функціональність компанії. 3. Облік. Кожна угода має бути зареєстрована в бухгалтерсь-ких облікових документах одночасно з виникненням її прав та обов'язків. 4. Первісна вартість має бути основою для всіх оцінок доти, доки ринкова вартість засобу, що враховується, не стане мен-шою. 5. Нарахування. Доходи і витрати необхідно відображати на момент їхнього фактичного ^здійснення, а не на час одер-жання платежу. 6. Порівнянність. Усі витрати мають відповідати всім над-ходженням. 7. Відсутність взаємопогашення активів і пасивів або до-ходів і витрат. 8. Незмінність методів обліку. Обрані бухгалтерські кри-терії не повинні змінюватися доти, доки не відбулося істотної зміни умов, які спричинили їхній початковий вибір. Якщо все-таки доводиться змінити такі критерії, про це треба по-відомити в річному звіті, вказавши при цьому на кількісні та якісні наслідки від проведених змін. 9. Матеріальність. Подання бухгалтерських документів Загальний план бухгалтерської справи 1990 р. зобов'язує, щоб річні звітні бухгалтерські документи містили: балансо-вий звіт, звіт про прибутки та збитки, коментарі до цих звітів і звіт керівництва компанії. При цьому передбачається два варіанти — повний і скорочений. Компанії можуть подавати звітні бухгалтерські документи, якщо їхні показники не перевищують двох із трьох таких значень: Показники \| Для балансового звіту \| Для звіту про прибут-ки і збитки Загальний обсяг активів \| 1,4 млн евро \| 5,6 млн евро Загальний обсяг реалі-зації \| 2,9 млн евро \| 11,5 млн евро Кількість працівників \| 50 осіб \| 250 осіб Цікаво зазначити, що нерідко компанія може виявитися в ситуації, коли вона повинна подавати повний балансовий звіт і коментарі та скорочену форму звіту про прибутки і збитки. Струк-тура обох форм усіх документів однакова, а різниця полягає тільки в обсязі наданих зведень і рівневі їхньої деталізації. Скорочений балансовий звіт показує: Активи \| Пасиви (А) Заявки на участь в акціонерному капіталі, не оплачені на момент складання балансу \| (А) Власний капітал (Б) Основний капітал \| (Б) Відстрочений прибуток (В) Витрати на попередню оплату \| (В) Резерв на непередбачені ситуації та платежі (Г) Оборотний капітал \| (Г) Довгострокові зобов'язання (Д) Короткотермінові інвестиції Звіт про прибутки та збитки подається на основі типу ви-трат. Його показники проходять під трьома основними підзаго-ловками:* Надходження і витрати, що пов'язані з основними вида-ми діяльності.* Фінансові надходження і витрати.* Надходження і витрати від надзвичайних операцій (це стосується всіх угод, що виходять за межі основних видів діяль-ності компанії). У кінцевому результаті звіт про прибутки та збитки відоб-ражає:— прибутки та збитки, пов'язані з основними видами діяль-ності;— прибутки та збитки від звичайних фінансових операцій;— прибутки та збитки від надзвичайних операцій;— прибутки та збитки після сплати податків. Крім цього, компанії можуть на свій розсуд надавати звіт про прибутки та збитки, складений на функціональній основі. У коментарі до бухгалтерських звітів має включатися до-даткова інформація. У наведеному нижче списку необхідних зведень значком "зірочка" () позначені ті коментарі, котрі мають бути в скороченому варіанті. Отже, список додаткової інформації має включати: 1) вид діяльності; 2) застосовуваний метод надання бухгалтерської докумен-тації; 3) що вважається прибутком; 4) застосовуваний метод оцінювання вартостей; 5) витрати на управління; 6) нематеріальні складові основного капіталу; 7) матеріальні складові основного капіталу; 8) фінансові інвестиції; 9) запаси продукції; 10) зміни обсягів власного капіталу; 11) субсидії; 12) пенсійні фонди; 13) інші резерви; 14) борги, не пов'язані з виробничою діяльністю; 15) податкові зведення; 16) гарантії; 17) доходи і витрати; 18) угоди за участю керівництва*; 19) події, що відбулися після складання балансового звіту; 20) вказівки на зміни в балансовому звіті. До бухгалтерських звітних документів має додаватися звіт керівників компанії. Переважно його зміст пов'язаний з обго-воренням поточних справ та перспектив розвитку. Особлива увага в цьому документі приділяється проблемам досліджень і розробок, проведених компанією. Щороку бухгалтерські звітні документи мають підшивати-ся до документів компанії, котрі зберігаються за місцем її реєст-рації і доступ до яких відкритий для всіх бажаючих. Загальний план бухгалтерської справи не передбачає яки-хось особливих додаткових вимог щодо надання зведень для компаній, зареєстрованих на фондовій біржі, однак біржі ви-магають у таких компаній складання внутрішніх зведених бухгалтерських документів кожні три місяці. Консолідовані звітні бухгалтерські документи обов'язкові для груп компаній, показники яких перевищують дві з трьох установлених умов: 1) загальний обсяг активів — 14 млн євро; 2) загальний обсяг реалізації — 2,9 млн євро; 3) кількість працівників — 500 осіб. Холдинговою компанією вважається така, котра має не мен-ше 50 % акцій іншої компанії (дочірньої) або контролює більшість членів її ради директорів. Винятки з обов'язкового надання гру-пових звітних бухгалтерських документів, які включають діяльність дочірньої компанії, настають у таких випадках:— дочірня компанія не має матеріальних засобів;— дочірня компанія перебуває під судовим контролем і призупинила виплати за своїми зобов'язаннями;— для одержання необхідної інформації про діяльність до-чірньої компанії потрібні непропорційно високі витрати;— дочірня компанія придбана з метою швидкого перепро-дажу;— діяльність дочірньої компанії різко відрізняється від напрямків діяльності інших членів групи. Консолідація здійснюється за статтями. В асоційованих компаніях, у яких холдингу належить від 20 до 50 % акцій, для консолідації використовується метод капіталу, а в бага- тогрупових холдингах, коли контроль здійснюється двома чи більше компаніями, застосовується пропорційний метод. Коли ціна придбання компанії перевищує чисту балансову вартість придбаних засобів, цей надлишок може піти на збільшення активів компанії-покупця до величини їхньої рин-кової вартості. Надлишок, що не ввійшов туди, має амортизу-ватися протягом 5 років, а при належному обґрунтуванні в коментарях до звітних документів — 10 років. Ці вимоги більш жорсткі, ніж у більшості інших країн Західної Європи. Коли в бухгалтерських документах є залишок гудвіла, то виплата дивідендів не допускається, якщо вони знижують прибуток, який розподіляється, менше від обсягу залишку гудвіла. Звичайний підхід для перерахування іноземної валюти — метод обмінного курсу закриття балансу, при цьому різниця в показниках через перерахування надходить безпосередньо у спеціальний резерв балансового звіту. Якщо діяльність дочір-нього підприємства повністю залежить від іспанської холдин-гової компанії, застосовується монетарно-немонетарний метод і різниця в показниках через перерахування відображається у звіті про прибутки та збитки. Статті в іноземній валюті у влас-них бухгалтерських документах компанії розраховуються за курсом обміну, що діє на час здійснення угод, які відносять до зазначених статей. При кожному складанні балансу грошові статті перераховуються за обмінним курсом закриття цього балансу. Збитки від перерахування відображаються у звіті про прибутки та збитки. Нереалізовані надходження проводяться в балансовому звіті як пасив. В Іспанії немає досвіду створення і розвитку всеосяжної системи бухгалтерського обліку та звітності в умовах дії інфля-ційних процесів. Однак час від часу, відповідаючи на вплив інфляції, в країні дозволялося проводити так звану "актуалі-зацію вартостей", що означає проведення їхньої переоцінки за допомогою встановлених урядом індексів. Податки від пе-реоцінки не стягуються, але пов'язана з нею наступна амор-тизація оподатковується. Остання загальна переоцінка в країні відбулася в 1983 р. У 1992 р. було оголошено, що в Баскській провінції переоцінка буде проводитися щорічно за спеціальною податковою схемою. Таким чином, у результаті тісної взаємодії бухгалтерських і податкових норм в Іспанії один із регіонів країни має регулярну систему переоцінки активів. До 1989 р. звичайною практикою для підприємств була переоцінка їх активів до первісної вартості. Такі регулярні надбавки треба було проводити через звіт про прибутки та збитки, що сприяло підвищенню податкових відрахувань. Ця практика ще може впливати на стан бухгалтерської справи в Іспанії. Основний капітал враховується за собівартістю, куди вклю-чаються всі витрати на його придбання і введення в дію. Крім цього, всі фінансові витрати, пов'язані з періодом його запро-вадження в дію, теж можуть включатись у собівартість. Амор-тизація має здійснюватися систематично протягом усього ко-рисного терміну служби конкретного активу з часу користу-вання ним, причому тепер її нормативи не прив'язані до тих, які встановлюються в податкових документах. Коли є достатні підстави стосовно того, що дослідження і розробки приведуть до комерційного успіху, дозволяється ви-трати на них капіталізувати. При цьому мають бути добре про-роблені проекти і розрахунки, пов'язані з витратами. Аморти-зацію необхідно здійснювати в максимально короткий термін, який не перевищує 5 років. Як у випадку з гудвілом, дивіден-ди не повинні знижувати прибуток, що розподіляється, мен-ше від обсягу цього нематеріального активу. Для обліку готових виробів та незавершеного виробництва застосовується нижчий показник зі значень собівартості і рин-кової вартості. Собівартість включає основні витрати і деяку частину виробничих накладних витрат. Загальний план бухгалтерської справи у цьому досить гнуч-кий і дозволяє застосовувати такі методи оцінки: середньої зваженої, "останнім надійшов — першим використаний", "пер-шим надійшов — першим використаний" та інші, їм подібні. Однак на практиці через податкові підходи прийнятними ста-ють тільки методи "першим надійшов — першим використа-ний" і середньої зваженої. При проведенні оренди є суттєва відмінність між бухгал-терськими документами орендодавця й орендаря. Перші не про-водять різниці між фінансовими і короткотерміновими вида-ми оренди, коли орендований засіб враховується в основному капіталі та підлягає амортизації. Орендар навпаки, по-різному трактує ці види оренди: 1) фінансова оренда, до якої відносять угоди, що передбача-ють можливість для орендаря купити згодом орендований засіб, який капіталізується; 2) короткотермінова оренда обліковується так само, як і орендодавцем, а орендні платежі відображаються у звіті про прибутки та збитки. Реформи іспанської бухгалтерської системи, які проводять-ся відповідно до директив ЄС, порушили традиційний зв'язок бухгалтерських і податкових правил. Вимога визнання зобов'язань із майбутніх пенсій увійшла в іспанську бухгалтерську систему і Загальний план бухгалтерсь-кого обліку в 1989 р. За згодою між зацікавленими особами компаніям був наданий перехідний період для введення цієї вимоги, необхідний з метою нагромадження спеціального фон-ду, що дає змогу покрити їхні страхові пенсійні зобов'язання. Отже, членство Іспанії в ЄС привело до великих змін у си-стемі бухгалтерського обліку та звітності цієї країни. Основні з них:— формування нового плану, в якому передбачається наба-гато більше вимог до бухгалтерських звітних документів і відхід від бухгалтерської системи, заснованої на податкових правилах і прив'язаної до них;— встановлення для груп компаній визначеного обсягу на-дання консолідованих бухгалтерських звітних документів;— встановлення для великих і середніх компаній обов'яз-кового аудиту. Хоча формальне регулювання бухгалтерських та аудиторсь-ких вимог залишається під жорстоким контролем уряду, іспанські професійні органи відіграють останнім часом по-мітнішу роль у розвитку та вдосконаленні бухгалтерської й аудиторської практики.
1 2 3 4 5 Категория: Аудит \| Добавил: Professor (06.06.2012)
Просмотров: 681 \| Комментарии: 1 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: