Реферат на тему Фінанси. Фінансова система - Аудит - Реферати - Каталог статей

Реферат Тема: «Фінанси. Фінансова система» План 1. Суть та структурна побудова фінансової системи. 2. Сфера та ланки фінансових відносин. 3. Фінансовий механізм. 4. Управління фінансовою системою. 5. Сутність, складові і типи фінансової полятики. 1. Суть та структурна побудова фінансової системи. Фінанси охоплюють широку гаму обмінно-розподільних відносин, які відображаються в різноманітних грошових потоках. Фінансова система розглядається з двох сторін: - за внутрішньою (змістовою) структурою; - за організаційною будовою. За внутрішньою структурою: фінансова система – це сукупність відносин відособлених взаємозв’язаних сфер і ланок, які відображають специфічні форми і методи фінансових відносин. За організаційною будовою фінанси – це сукупність фінансових органів та інститутів, які управляють грошовими потоками. Внутрішня структура фінансової системи є загальною для всіх країн. Вона складається із сфер і ланок. Сфера характеризує узагальнену за певною ознакою сукупність фінансових відносин. Ланка – є відособленою частиною цих фінансових відносин. В основу структуризації фінансів кладуть різні ознаки. Найбільш доцільно в основу структуризації фінансів покласти рівень економічної системи, виділивши відповідні сфери фінансів: - на мікрорівні (мікроекономіка)- фінанси суб’єктів господарювання (під-в); - на макрорівні (макроекономіка) – державні фінанси; - на рівні світового господарства – міжнародні фінанси - на узагальнюючому рівні – фінансовий ринок. Сфери поділяються на ланки за наявності або відособленого фонду грошових потоків, або специфічних форм і методів фінансових відносин. Сфера фінансів суб’єктів господарювання відображає рух грошових потоків підприємств. Ця сфера не поділяється на ланки, хоча існують певні особливості пов’язані з формою власності та галузевою специфікою. Сфера державних фінансів, що характеризує фінансову діяльність держави, поділяється на такі ланки: бюджет держави, фонди цільового призначення, державний кредит, фінанси державних підприємств. Сфера міжнародних фінансів відображає перерозподільно-обмінні відносини та централізацію ресурсів на світовому ринку і складається з двох частин: I частина міжнародні фінансові відносини – ланкою яких є валютний ринок II частина безпосередньо міжнародні фінанси, які складаються з двох ланок: а) фінанси міжнародних організацій б) міжнародні фінансові інституції Сфера фінансового ринку охоплює кругообіг фін6ансових ресурсів як специфічного товару. За формою фінансових ресурсів фінансовий ринок поділяється на ринок грошей та ринок капіталу. Розглядаючи внутрішню структуру фінансів слід враховувати регіональний аспект її побудови. З цієї позиції розрізняють: - національну систему - регіональну систему - світову систему Національні фінансові системи відображають структуру фінансів окремих країн. До їх складу входять: - фінанси суб’єктів господарювання - страхування - державні фінанси - внутрішні валютний та фінансовий ринок. Світова та регіональні фінансові системи складаються з двох рівнів: - 1-й рівень – національні фінансові системи країн світу чи окремого регіону - 2-й рівень – міжнародні фінанси до складу яких належать: фінанси міжнародних організацій, міжнародні фінансові інституції, міжнародні валютний та фінансовий ринки. Організаційна структура фінансової системи – це сукупність фінансових органів та інституцій, яка характеризує систему управління фінансами. Адже рух грошових потоків здійснюється сам по собі, а спрямовується певними управлінськими структурами, юридичними і фізичними особами. 2. Сфери та ланки фінансових відносин Кожна сфера та ланка має свої специфічні ознаки. Фінанси суб’єктів господарювання призначені для забезпечення діяльності підприємств. Вони є основою всієї фінансової системи, оскільки саме тут створюється ВВП який є об’єктом фінансових відносин. Діяльність суб’єктів залежить від забезпечення фінансовими ресурсами. Мета господарської діяльності – виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг. Мета фінансової діяльності отримання прибутку. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання регулюється: - законодавчо - в частині взаємовідносин з державою - на підставі угод – з іншими суб’єктами - статутними документами – внутрішні відносини Внутрішні фінансові відносини можуть мати фондовий чи канальний характер. Фондовий характер означає, що спочатку відбувається концентрація фінансових ресурсів у фондах грошових коштів, а потім їх використовують згідно з призначенням фонду. У разі канального х-ру фінансових відносин використання коштів відбувається за певними напрямами з одного рахунку згідно з потреб підприємства. Страхування являє собою відособлену ланку фінансової системи, яка відображає відносини з приводу фінансування і використання колективних страхових фондів. Державні фінанси відображають суспільну централізацію доходів та підприємницьку діяльність держави. Це основна сфера перерозподілу ВВП. Державні фінанси включають: - централізовані ланки: бюджет, фонди цільового призначення, державний кредит; - децентралізовані ланки: фінанси суб’єктів господарювання у державному секторі. Централізовані державні фінанси мають фондовий х-р і поділяються на два напрями: 1-й – мобілізація коштів держави 2-й – виділення їх державою Мобілізація: за допомогою податків, платежів , відрахувань, внесків, зборів до бюджету та фондів цільового призначення. Міжнародні фінанси відображають відносини, що складаються на рівні світового господарства і характеризують діяльність як національних суб’єктів господарювання і держави так і міжнародних організацій та фінансових інституцій. До міжнародних фінансових інституцій належать: міжнародний валютний фонд, група Світового банку, Європейський банк реконструкції та розвитку, Африканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку, Міжамериканський банк розвитку. До міжнародних організацій належить: ООН, ЄС. Фінансовий ринок поділяється на дві ланки: - ринок грошей – це сфера, де можна їх купити. Його функціонування, забезпечується кредитною системою, яка складається з двох частин: банківської системи і небанківських кредитних установ (кредитні спілки, ломбарди, каси взаємодопомоги та інші); - ринок капіталів – це сфера торгівлі не тільки грошима, а й правом власності. Інструментом ринком капіталів є спеціальні цінні папери – акції. 3.Структура фінансового механізму Фінансовий механізм Організаційні структури правове \| регулювання \| планування \| організація \| контроль Підсистеми фінансове забезпечення Фінансове регулювання Методи розподілу Самофінансува- ння нормативний \| сальдовий Кредитування Податки \| Внески і відрахування \| Субсидії дотації Зовнішнє фінансування Важелі впливу Стимули \| Санкції Норми і нормування \| Умови і порядок формування доходів, нагромаджень фондів \| Порядок здійснення витрат, умови і принципи фінансування та кредитування 4. Управління фінансовою системою Фінансова система являє собою складний механізм. Її функціонування залежить від двох чинників: -по-перше, від налагодженості фінансових відносин у суспільстві; -по-друге, від організації управління нею. Основним завданням органів управління фінансовою системою є забезпечення злагодженості у функціонуванні окремих сфер і ланок фінансових відносин. Центральне місце в управлінні фінансами посідає Міністерство фінансів, яке має розгалужену регіональну структуру: 1) Міністерство фінансів Республіки Крим 2) Обласні та міські фінансові управління (міст Києва та Севастополя) 3) Районні та міські фінансові відділи Державна контрольно-ревізійна служба спеціалізується на здійсненні фінансового контролю. Дана служба має регіональну структуру системі Міністерства фінансів. Державне казначейство створено з метою забезпечення повного і своєчасного виконання Державного бюджету. Має аналогічну регіональну структуру. Державна податкова адміністрація організує справляння податків і контроль за дотриманням податкового законодавства. Вищою ланкою є Головна держана податкова адміністрація. Рахункова палата України створена з метою здійснення позавідомчого контролю за складанням і виконанням бюджету держави, аналізу бюджетної політики держави, контролю у сфері державного кредиту на макроекономічному рівні. Аудиторська палата хоча і не є фінансовим органом, але організує належний фінансовий контроль. Аудиторські фірми проводять перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств, і дають свої висновки щодо законності і достовірності фінансової звітності. НБУ – є основною фінансовою інституцією у сфері грошового ринку, і регулює грошовий обіг в країні, проводить міжнародні розрахунки, здійснює валютне регулювання. Комерційні банки формують банківську систему, і є серцевиною фінансової системи. Розрізняють два етапи банків: - універсальні; - спеціалізовані (ощадні, інвестиційні, іпотечні та інші) Міжбанківська валютна біржа проводить торги із куплі - продажу валют, які формують ринковий курс валют, тобто складаються під впливом попиту та пропозиції. Страхові компанії укладають угоди на страхування приймають страхові платежі виплачують страхові відшкодування, інвестують тимчасово вільні кошти. Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку організує функціонування ринку цінних паперів тобто проводить реєстрацію випуску цінних паперів та регулює їх кругообіг. Державна комісія з регулювання ринку фінансових послух виконує подібні функції в галузі страхування та недержавних пенсійних фондів. Фондова біржа проводить операції з цінними паперами. Пенсійний фонд. Фонди соціального страхування. 5.Фінансова політика Фінансова політика – це сукупність заходів держави з мобілізації фінансових ресурсів, їх розподілу і використання з метою досягнення певних економічних, соціальних і міжнародних цілей, підпорядкованих реалізації інтересів суспільства. Фінансова політика має забезпечити нормальне функціонування фінансової системи держави. Найважливіша мета фінансової політики : - збільшити обсяг фінансових ресурсів нарощування державних фінансів, необхідних для повнішого задоволення потреб суспільства. Фінансова політика розглядається у широкому і вузькому розумінні.У широкому розумінні вона відображає вісі сторони функціонування фінансів і охоплює монетарну (грошово-кредитну) політику, яка представляє собою комплекс дій та заходів у сфері грошового ринку: - фіскальну політику, яка характеризує дії держави щодо централізації частини ВВП. Саме фіскальна політика становить основу фінансової політики у вузькому розумінні. Вона також включає політику у сфері фондового і страхового ринків і міжнародних фінансів. Фіскальну політику можна умовно поділити на два напрямки: - бюджетну політику; - податкову політику. Фін. політика залежно від тривалості періоду на який вона розрахована і характеру завдань, що вирішуються включає фінансову стратегію і фінансову тактику. Фінансова стратегія – це політика, що розрахована на великий термін і вирішення глобальних завдань соціально-економічного розвитку. Фінансова тактика – це поточна політика, спрямована на вирішення конкретних завдань відповідного періоду. Залежно від ступені законодавчого чи адміністративного регламентування фінансових відносин розрізняють три типи фінансової політики: - жорстка регламентація – переважно частина фінансових відносин регулюється державою; - помірна регламентація – здійснюється у законодавчій формі та охоплює обмежену частину фінансових відносин з державою; - політика мінімальних обмежень спрямована на формування максимальної зацікавленості СПД та громадян в ефективному господарюванні.
1 2 3 4 5 Категория: Аудит \| Добавил: Professor (05.06.2012)
Просмотров: 873 \| Комментарии: 1 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: