Реферат на тему Документальні прийоми господарського контролю - Аудит - Реферати - Каталог статей

Прийоми документального контролю застосовують до бухгалтерських документів, записів в облікових регістрах, даних звітів і балансів, до статистичних та оперативних матеріалів. При цьому об'єктом документального контролю є інформація, що характеризує здійснені господарські операції (рис. 1). Рис. 1. Документальні прийоми господарського контролю Для виявлення суперечностей в змісті окремих документів використовуються прийоми, які відносяться до першої групи, що використовує формальну, арифметичну і нормативно-правову перевірки. Формальна перевірка - це перевірка правильності здійснюваних виправлень в документах. Сама наявність виправлень може бути сигналом недоброякісності того чи іншого документу: при його складанні була допущена помилка (хоча вона могла б бути непередбаченою). Далі, це - перевірка наявності і достовірності тих реквізитів, які передбачені для даного типу документів. Такі реквізити, як підписи, печатки, штампи при необхідності можна порівняти з реквізитами на інших документах, складених раніше або пізніше. На кожному підприємстві, в межах окремих його прийомів діють визначені правила ведення документації. Одні з них є загальними для всіх підприємств (наприклад, ведення бухгалтерської документації), інші діють в межах окремих відомств (наприклад, по зберіганню документації і відповідальності за зберігання бухгалтерських документів розробляється всередині підприємства і затверджується її керівником або уповноваженими на це особами). Крім того, в галузі бухгалтерського обліку діє спеціальне Положення про документи і записи в бухгалтерському обліку підприємств та господарських організацій. Цим положенням передбачено, що документи, які є підставою для записів в бухгалтерському обліку, повинні складатися своєчасно, як правило, в момент здіснення операції, доброякісно та містити достовірні дані. Отже, формальною перевіркою встановлюють наявність доброякісних та недоброякісних документів. Так, до доброякісних відносять правильно оформлені документи, які правдиво відображають здійснення операцій. До недоброякісних документів відносять такі, в яких документи відображаються у спотвореному виді або документи оформлені фіктивні операції. При проведенні формальної перевірки досліджують документи, з метою виявлення фактів підробки та дописувані в них, виправлення цифрових даних та зміни реквізитів та пам'ятаючи про можливість навмисного порушення порядку запису в документах або спотворення реквізитів особою, яка його склала. Арифметична перевірка - це перевірка документів, що здійснюється з метою визначення правильності підрахунків та виявлення зловживань і крадіжок, що приховані за неправильними арифметичними діями. Такою перевіркою встановлюються випадки спотворення собівартості продукції, сировини і матеріалів, обсягів будівельно-монтажних тощо. Арифметична перевірка здійснюється шляхом перерахунку результатів таксирування, загальних підсумків, узгодження нарахувань і утримань (знижок) тощо. У великій ггосподарській системі кількість документів, а тим більше результатів (арифметичних дій відображених у документах) може бути надзвичайно великою. Тому ревізор повинен мати достатній досвід і інтуїцію, щоб визначити розмір вибірки; її достатність для висновків про арифметичну точність документів, що перевіряються. Прийоми арифметичної перевірки дозволяють виявити допущені суттєві викривлення інформації, завуальоване розкрадання. Наприклад, бухгалтер вступає в змову з касиром і завищує підсумок до видачі готівки за платіжною відомістю, а касир, що фактично видав зазначену в Цій відомості особам меншу суму, списує по касі завищену суму, після чого учасники змови ділять між собою надлишкове списану різницю. В грошових документах слід звертати увагу на підсумки, які викривляються при множенні кількісних показників на вартісні (наприклад, акт приймання-передачі, накладна на внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей тощо). Нормативно-правова перевірка - це перевірка господарських операцій з точки зору їх відповідності різним нормативним актам, інструкціям, стандартам, положенням, діючим законам. Сутність та межі такої перевірки багато в чому залежать від типу операцій, що перевіряються - нарахування і виплата заробітної плати, списання витрат на собівартість продукції (робіт, послуг), застосування норм природного убутку тощо. Нормативного перевіркою встановлюються факти невиконання окремих вказівок вищестоящих органів, що відносяться до фінансово-господарської діяльності. В комплексі з арифметичною перевіркою цей методичний прийом дозволяє виявити випадки приховування недостач, втрат, крадіжок та перевитрат за рахунок завищення планових та нормативних витрат на виробництво продукції або бюджетних коштів по окремих статтях, кошторисів витрачання, списання на витрати виробництва грошових та матеріальних ресурсів за нормами, коли фактичне їх витрачання є меншим. Зустрічна перевірка документів - це перевірка достовірності і правильності відображених в документах господарських операцій, здійснюється шляхом порівняння даних різних документів, що відносяться до однієї і тієї ж або різних, але взаємопов'язаних господарських операцій та знаходяться в різних підрозділах підприємства, що ревізується або на інших підприємствах. Мета зустрічної перевірки - виявлення фіктивних документів та фактично не здійснених операцій, не оприбуткованих матеріалів, привласнення грошей, коштів, списаних не за призначенням тощо. Зазвичай під зустрічною перевіркою розуміють порівняння двох примірників одного і того ж документу різних підприємств або підрозділів одного підприємства. Таке визначення е досить спрощеним. Ревізійна практика показує, що застосування цього прийому за такою спрощеною схемою, порівняння двох примірників одного, і того ж документу, не дає ефективних результатів в роботі по виявленню різних зловживань. Зустрічну перевірку слід проводити більш глибоко і всебічно. При необхідності вона повинна охоплювати всі документи, що відображають одну і ту ж, або взаємопов'язані операції, що відображені в документах різних підприємств чи різних підрозділах одного підприємства. Отже, під зустрічною перевіркою слід розуміти порівняння даних первинних документів та облікових регістрів підприємства, що перевіряється, з однойменними чи взаємопов'язаними даними, які відносяться до одних і тих же або взаємопов'язаних операцій в інших підприємствах, а також в різних підрозділах одного підприємства, що перевіряється. Результати проведення зустрічної перевірки можуть бути досить вагомими. Так, можна виявити такі зловживання, за яких двосторонні операції отримують різне відображення у кожної із сторін, зокрема: неоприбутковані отримані від постачальників товарно-матеріальні цінності, а "також грошові кошти, що надійшли на поточний рахунок; привласнення виручки, яка здається в банк; завищення цін у видаткових документах; наявність безтоварних операцій тощо. Такі зловживання приховуються шляхом виправлення даних в окремих примірниках документів, складанням нових неправдивих документів, неправильного відображення чи не відображення взагалі в документах та в облікових регістрах операцій, які насправді були здійснені. Зустрічна перевірка за документами підприємства, що ревізується, проводиться при перевірці повноти та своєчасності оприбуткування готівки в касу, на рахунок в банку, шляхом порівняння даних прибуткових касових ордерів з відповідними даними виписок банку. Помітивши в виписках банку будь-які не оговорені виправлення, підчистки або дописки, ревізор повинен провести зустрічну перевірку в установах банку шляхом порівняння даних поточного рахунку підприємства, що ревізується, з випискою із цього рахунку. Отже, зустрічна перевірка документів є дійовим засобом виявлення документальних підробок. Сюди відноситься звірка рахунків та накладних постачальників з прибутковими документами складів про надходження матеріалів; звірка взаєморозрахунків; звірка з банком по операціях поточного рахунку, особливо по операціях надходження грошей із банку в касу; звірка з залізницею по отриманих вантажах тощо. Таким чином, зустрічна перевірка - це співставлення двох різних варіантів одного й того ж документу (а при необхідності й інших документів взаємозв'язаних з господарською операцією документів), а також облікових регістрів, двох різних підприємств, або навіть у двох різних підрозділах одного й того ж підприємства. На відміну від зустрічної перевірки при застосуванні прийомів взаємного контролю порівнюються різні за своїм характером документи і облікові дані, в яких знайшли відображення господарські операції, що перевіряється. При взаємній перевірці співставляються різноманітні за своїм найменуванням та характером документи, у яких відображаються різні аспекти однієї і тієї ж, або декількох взаємопов'язаних операцій. Так, порівнюються прибутково-видаткові документи, які безпосередньо фіксують рух товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів з іншими документами, що відображають ті ж операції, але в інших аспектах; порівнюються дані про товарно-матеріальні цінності з даними про тару, в якій вони перевозились; співставляються дані бухгалтерського і оперативного обліку, а також бухгалтерські документи з перепустками на вивіз продукції; порівнюються дані первинних документів з даними облікових регістрів; перевіряється взаємозв'язок між кореспондуючими рахунками тощо. При проведенні взаємної перевірки виявляються ознаки безтоварних і безгрошових операцій; наявності та реалізації сторонніх товарів; створення неврахованих лишків матеріалів, готової продукції, товарів, грошей; необгрунтованого нарахування заробітної плати, а також ознаки розкрадання і зловживання, що приховуються шляхом внесення в облікові регістри записів, які не підтверджуються документами, і складанням неправдивих бухгалтерських проводок тощо. Отже, взаємна перевірка застосовується для порівняння різних документів, що відображають взаємопов'язані господарські операції. Вона здійснюється шляхом вивчення і порівняння окремих реквізитів, що повторюються в ряді взаємопов'язаних документів. Наприклад, дані про кількість місць або масу оприбуткування вантажів у прибуткових документах складів порівнюються з аналогічними даними в документах про їх перевезення тощо. Можливості взаємної .звірки різних документів дуже різноманітні. У кожного економічного суб'єкту вони залежать від галузевої специфіки підприємства, а також від власної системи внутрішньогосподарського контролю. Так ревізор може здійснити взаємну перевірку: - даних первинних документів і облікових регістрів, а також оперативного обліку, що відображають відвантаження товарної продукції, з тією інформацією, що зафіксована в інших документах, пов'язаних з її відвантаженням та реалізацією (подорожні листи, перепустки тощо); - інформації первинних документів по надходженню товарно-матеріальних цінностей з витратами на їх поставку. Дані можуть бути проаналізовані не тільки за окремими надходженнями, а й за кількістю надходження товарно-матеріальних цінностей за рік із застосуванням аналітичних процедур. - даних про вивезення або відвантаження товарно-матеріальних цінностей з даними про тару, у якій здійснювалось відвантаження цих товарно-матеріальних цінностей; - нарахування заробітної плати у виробництві кількістю фактично оприбуткованих готових виробів на складі (співставляються різні аспекти однієї і тієї ж господарської операції, а потім здійснюється логічна перевірка виявлених протиріч в обліку); - первинних документів з інформацією, відображеною в облікових регістрах. Наприклад, ревізор може виявити, що в регістри рознесені, неправдиві бухгалтерські проводки, тобто в обліку відображені такі господарські операції, на які немає жодного виправдовуючого документу (або використані проводки, які не були рекомендовані відповідними інструкціями Мінфіну України, а зміст цих проводок викривляє інформацію, що випливає із сутності первинних документів); - даних про списання основних засобів шляхом співставлений з інформацією про витрати на їх ліквідацію, а також з накладними на оприбуткування запасних частин до машин та обладнання, документами на здавання металобрухту тощо; - інформації про списання різних товарно-матеріальних цінностей в результаті псування, бою. Така перевірка проводиться шляхом співставлення з аналогічними документами, що відображають господарські операції по їх знищенню, оприбуткуванні відповідних матеріалів тощо. Взаємна перевірка, як правило, здійснюється як самостійний методичний прийом документального контролю, але при необхідності цим прийомом можна доповнити й інші методичні прийоми фактичного і документального контролю. Отже, взаємна перевірка документів, які відображають різні аспекти взаємозв'язаних операцій, дозволяє ревізорам зібрати необхідні відомості про зловживання адміністрації або персоналу. Зокрема, взаємна звірка дозволяє виявити: - повністю або частково безтоварні або безгрошові операції; - наявність у торгово-господарській діяльності невідображених в обліку товарів; - створення не облікованих лишків різних матеріалів, сировини, товарів і тари, а також інших цінностей з метою подальшого оформлення фальшивих документів про їх реалізацію або придбання (з привласненням самих цінностей або їх грошового еквіваленту); - складання неправильних бухгалтерських проводок або проводок, що не підтверджені виправдовуючими первинними документами тощо. При виявленні порушень доцільно використовувати прийоми, перевірки документів, що відображають рух однорідних цінностей. До таких прийомів відносяться порівняння, відновлення кількісно-сумового обліку, хронологічна перевірка руху цінностей, порівняння груп документів, що відображають однотипні операції. Суть контрольного порівняння полягає в перевірці кількісної інформації про рух однорідних цінностей за міжінвентаризаційний період. За допомогою цього методичного прийому документального контролю можна виявити протиріччя в обліковій інформації, які є ознаками можливих зловживань або суттєвих недоліків у роботі матеріально відповідальних осіб або членів інвентаризаційної комісії. Контрольне порівняння дає можливість виявити приписки матеріальних цінностей в інвентаризаційних описах. Зміст контрольного порівняння полягає у тому, що до залишку товару на початок інвентаризаційного періоду додається кількість товарів, які надійшли за період, що перевіряється, і віднімається документоване витрачання. Отриманий результат є максимально можливим залишком товарів на кінець періоду, оскільки він визначений без урахування продажу товарів на кінець періоду. Даний залишок порівнюється з залишком, що зазначений в інвентаризаційному описі. В разі перевищення фактичного залишку над максимально можливим виявляються лишки, які є ознаками можливих зловживань. Суттєві аспекти (моменти) контрольного порівняння як самостійного методичного прийому документального контролю дозволяють виявити зловживання персоналу (адміністрації), які пов'язані: 1) зі створенням врахованих лишків окремих видів товарно-матеріальних цінностей в результаті: - недооприбуткування частини товарно-матеріальних цінностей, що надходять на підприємство; - надлишкового списання частини товарно-матеріальних цінностей під виглядом документованих витрат; неправомірного оформлення пересортування тощо; 2) з маніпулюванням цінами при правильній кількісній інформації про рух однорідних цінностей в результаті: - заниження цін на отримані товари; - завищення цін на товари, що відпускаються та списуються; 3) з приховуванням частини виручки, отриманої від населення за реалізацію товарно-матеріальних цінностей, тощо. Як самостійний методичний прийом документального контролю, що застосовується для уточнення матеріалів в ході інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, контрольне порівняння дозволяє виявити сам факт, а також структуру недостач, завуальованих в. поточному бухгалтерському обліку. Разом з тим даний методичний прийом документального контролю має суттєві недоліки. До найважливіших відносяться: - відносна трудомісткість; - технічні складності по виявленню зловживань між датами інвентаризацій, оскільки матеріально відповідальні особи мають можливість приблизно збалансувати розміри оприбуткування і документального списання товарно-матеріальних цінностей. Контрольне порівняння супроводжується великими затратами праці висококваліфікованого персоналу. Іншими словами, контрольне порівняння - доволі дорогий методичний прийом, а тому його використання доцільне лише у тих випадках, коли ревізор має додаткові факти, що ставлять під сумнів доброякісність облікової інформації про рух того чи іншого виду товарно-матеріальних цінностей. Контрольне порівняння зазвичай проводиться на підприємствах роздрібної торгівлі та інших галузях діяльності, де практикується тільки сумовий облік. Відновлення кількісно-сумового обліку, як і контрольне порівняння, надає можливість виявити протиріччя в документах, які відображають рух однорідних цінностей тільки на кінець періоду. Прийом відновлення кількісно-сумового обліку застосовують тоді, коли документи правильно відображають фактичні операції. Він застосовується при ревізії баз, підприємств громадського харчування, складів деяких організацій, де кількісний облік не ведеться, хоча кожна операція по надходженню та витрачанню матеріальних цінностей оформляється первинними документами. На інших об'єктах ревізії цей прийом застосовується при перевірці товарно-матеріальних цінностей, за якими аналітичний облік на складах або інших місцях зберігання ведеться за гак званими середніми цінами. Суть зазначеного прийому перевірки полягає в тому, що за первинними документами в хронологічній послідовності відтворюється надходження та витрачання матеріальних цінностей за кожним артикулом, видом або типовим розміром. Результат відновлення кількісно-сумового обліку дають можливість аналізувати рух цінностей за певний період часу, викривати випадки приховування недостач дорогих товарів шляхом заміни їх дешевими тощо. Таким чином, застосування даного прийому дозволяє ревізору зібрати додаткові свідчення про ознаки потенційних зловживань, виявити значну кількість протиріч в облікових даних. Серед таких протиріч можуть бути: а) кількість відпущених товарно-матеріальних цінностей перевищує їх максимально можливий залишок; б) документально присутнє (оформлене) таке витрачання товарно-матеріальних цінностей, якого взагалі не могло бути в наявності тощо. Недолік цього прийому полягає в тому, що зловживання здійснені матеріально-відповідальними особами між датами інвентаризацій також можуть бути добре завуальованими шляхом збалансування обсягів оприбуткування і документального витрачання товарів протягом міжінвентаризаційиого періоду. Усунути даний недолік можна застосувавши хронологічний принцип контролю господарських операцій за сутністю. В багатьох випадках зловживання і розкрадання здійснюються та приховуються так, що протиріччя виникають в інші дні інвентаризаційного періоду, а до його кінця в підсумкових результатах руху цінностей вони усуваються. Матеріально відповідальні особи зазвичай заздалегідь знають, коли у них буде проведена інвентаризація, і до цього часу впроваджують заходи по збалансуванню надходжень і витрачання. За допомогою хронологічної перевірки можна також порівнювати дані про щоденне оприбуткування готової продукції за технологічним процесом виготовлення і відвантаження її покупцю. Таким чином можна виявити, наприклад, що в окремі дні продукції відпущено більше, ніж виготовлено, оприбуткування готової продукції до моменту повного її виготовлення тощо. Для виявлення зловживань також рекомендується порівнювати групи документів, що відображають однотипні операції. Такими документами є, наприклад, звіти однієї й тієї ж матеріально відповідальної особи за суміжні періоди; накладні на відпуск з підприємства одного і того ж товару (продукції) іншим підприємствам тощо. Якщо порівняння таких документів не відповідає показникам всіх інших документів даної групи при відсутності об'єктивних причин для цього, це може свідчити, наприклад, про реалізацію неврахованих матеріальних цінностей і готової продукції. Отже, хронологічна перевірка руху цінностей застосовується ревізором тоді, коли він має дані про розкрадання товарно-матеріальних цінностей, а при проведенні інвентаризації розбіжностей не виявлено. За допомогою такої перевірки виявляють: невраховані товарно-матеріальні цінності, завищення цін, кількості (маси) товарно-матеріальних цінностей, що відпускаються; наявність товарно-матеріальних цінностей, які на підприємство, що ревізується, не надходили та їх відпуск стороннім підприємствам. Наприклад, при порівнянні даних прибуткових документів про щоденний випуск готової продукції допоміжним виробництвом з щоденним виробітком продукції за технологічним процесом виробництва та її відпуску із допоміжного, виробництва можна встановити перевищення в окремі дні відпуску продукції в порівнянні з їх виготовленням, оприбуткування продукції при невиконанні виробничих операцій в необхідній кількості, оприбуткування готової продукції до її повного виготовлення. В періодичній звітності ці показники можуть бути взаємопов'язані. Застосування прийому хронологічної перевірки руху товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів дозволяє ревізору виявити значну кількість додаткових свідчень про протиріччя в облікових даних. Серед таких протиріч, які підтверджують можливість зловживань, можуть бути: кількість відвантажених товарно-матеріальних цінностей на визначену дату перевищує їх максимально можливий залишок на момент відпуску; Кінець: в окремі дати документально оформлене витрачання товарно-матеріальних цінностей, які ще не надійшли до економічного суб'єкту тощо. Цей методичний прийом документного контролю ще більше трудомісткий, ніж контрольне порівняння або відновлення кількісно сумового обліку, однак при комп’ютаризованому обліку (а також при наявності у ревізорів певних навичок роботи з відповідним програмним забезпеченням) строки виконання таких методичних прийомів можуть бути короткостроковими. Однак хронологічна перевірка руху ТМЦ і грошових коштів також є досить дорогим прийомом, а тому її застосовують тільки в тих випадках, коли є інші відомості про можливі зловживання.
1 2 3 4 5 Категория: Аудит \| Добавил: Professor (04.06.2012)
Просмотров: 1779 \| Комментарии: 1 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: