Реферат на тему ЗМІННІ Й НЕСТАЦІОНАРНІ ЗОРІ - Астрономія, авіація, космонавтика - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: ЗМІННІ Й НЕСТАЦІОНАРНІ ЗОРІ 1. Цефеїди. Як ви вже знаєте, зміни видимої яскравості в системах алголів спричинені не зміною світності самих' зір, а їх періодично повторюваними затемненнями. Разом з тим у наш час відомі десятки тисяч фізичних змінних зір, у яких реально змі-нюється їхня світність. Причому в одних вона змінюється строго періодично, а в інших — з часто порушуваною періодичністю або навіть безсистемне). Отже, зміна розміру й температури спричиняє зміну світності зір. Тому для всіх фізичних змінних зір типово, що разом із зміною світності відбуваються ті чи інші зміни в спектрі, тобто в стані їх атмо-сфери. З періодичних змінних зір особливий інтерес становлять ц е ф е ї д й. Це білі або жов-туваті зорі. Свою назву вони дістали за типовим представ-ником — зорею 6 Цефея. Пе-ріод її змінності 5,37 доби й амплітуда зміни яскравості від 4,6 до 3,7 зоряної величини. Амплітуди зміни яскравості цефсїд становлять не більш як 1,5 зоряної величини при пе-ріодах від десятків хвилин до кількох десятків діб. Цей період у них багато років незмінний з точністю до часток секунди. Па малюнку подано зміни яскравості та супровідні зміни температури і променевої швидкості цефеїд. Із зміною температури дещо змінюється й спектральний клас цефеїд. Причина цього в тому, що цефеїди — пульсуючі зорі. Вони періодично розширюються і стискуються. Стискання зовнішніх шарів спричиняє їх нагрівання. Цефеїди поділяють на дві групи: короткоперіодичні, інакше зорі типу КК Ліри, з періодами, меншими за 1 добу, і класичні з періодами, більшими за 2 доби. Перші з них гарячіші й мають однакову абсолютну величину М = 0,5. Класичні цефеїди холодніші й мають незвичайну особли-вість. Це надгіганти, і їхня світність тим вища, чим більший період зорі. Цефеїди, які найповільніше змінюються, найяскраві-ші. При періоді близько 50 діб їхня світність в 10000 раз біль-ша, ніж у Сонця. Встановивши світність цефеїди за періодом змі-ни її яскравості, що легко визначається безпосередніми спостере-женнями навіть у найслабших цефеїд, можна обчислити абсолют-ну зоряну величину М і, порівнявши її з видимою зоряною величи-ною т. визначити відстань до зорі за формулою Lg D = 0,2 (m —М)+1, що випливає з формули (4). Тому залежність світності від періоду цефеїд надзвичайно важлива для визначення відстаней і розмірів нашої зоряної системи. Яскраві цефеїди-гіганти нам видно, як маяки Всесвіту, здалеку. По них ми й намічаємо контури нашої зоряної системи. 2. Нові зорі. Назва «нові зорі» збереглася з давніх часів за зорями, які вважалися справді новими. Зібрані колекції фото-графій показали, що так звана нова зоря насправді існувала й ра-ніше, але раптом спалахнула, внаслідок чого її яскравість за короткий час збільшилася в десятки тисяч разів. Після спалаху зоря поступово повернулася до попереднього стану. Амплітуда зміни яскравості нових зір — від 7 до 14 зоряних величин, тобто їх світність може змінюватися в 400000 раз. У максимумі вони бувають від —6 до —9 абсолютних зоряних величин. Можливо, що в нових зір спалахи повторюються з проміжками в тисячі років. Яскраві нові зорі, які в максимумі досягали першої зоряної вели-чини, спостерігалися рідко, наприклад у 1901, 1918, 1925 рр. Через несподіваність таких спалахів нові зорі відкривають випадково, їх відкривають переважно любителі астрономії, іноді школярі. Для цього треба частіше оглядати сузір'я поблизу Молочного Шляху. Але не сплутайте планету з новою зорею! Спалах нової зорі відбувається звичайно за кілька днів — катастрофічна, а повернення до попередньої світності триває роками й супроводиться коливаннями яскравості (мал. 78). Зміни в спектрі нової зорі показали: яскравість зорі збільшу-ється тому, що роздувається фотосфера — зростає її поверхня. У момент максимуму світності діаметр нової зорі більший з-а діа-метр земної орбіти. У момент найбільшої яскравості із зорі зри-вається зовнішній шар і з швидкістю близько 1000 км/с, розширю-ючись, рине в простір. Як нові спалахують лише деякі дуже гарячі зорі помірних світностей, причому всі нові зорі, очевидно, є подвійними, отже, нашому Сонцю спалах не загрожує. 3. Наднові зорі. Деякі особливі зорі, невидимі раніше, не-сподівано спалахують і згасають подібно до нових зір. Проте в максимумі світності вони бувають у тисячі разів яскравішими, ніж нові зорі, їх називають надновими зорями. Швидкість ви-кидання газів з них також у багато разів більша, ніж у звичайних нових зір. Внаслідок колосальної світності, яка в максимумі перевищує в десятки тисяч разів світність найяскравіших звичайних зір, ми бачимо наднові зорі на величезних відстанях від нас, в інших зоряних системах (мал. 79). Для оцінки цих відстаней вимірюють яскравість наднових зір. Спалахи наднових зір відбуваються надзвичайно рідко — у середньому один спалах за кілька десяти-літь або століть у системі, де налічуються мільярди зір. Ще до винайдення телескопа в нашій зоряній системі спостері-галося кілька зір, які безсумнівно були надновими. На місці, де одна з них спалахнула в 1054 р. в сузір'ї Тельця, знаходиться особлива, слабкосвітна туманність, названа Крабоподібною (мал. 80). Вона містить іонізований газ у вигляді прожилок, які прони-зують її основну аморфну масу. Порівнявши фотографії різних років, з'ясували, що туманність розширюється зі швидкістю « 1 000 км/с, її розширення почалося з моменту спалаху над-нової зорі. Газ, що утворив туманність, вона викинула під час спалаху. Пізніше виявилось, що Крабоподібна туманність — одне з найпотужніших джерел радіовипромінювання. Воно спричинене тим, що магнітне поле туманності гальмує породжені під час ви-буху зорі електрони, які рухаються зі швидкістю, близькою до швидкості світла. Таке радіовипромінювання електронів у магніт-ному полі називається нетепловим, або синхротронним. Крабоподібна туманність виявилася також одним з найпотужні-ших космічних джерел рентгенівських променів. На місці спалахів інших «близьких» наднових зір також вияв-лено туманності, що випромінюють радіохвилі й розширюються. Спалахи наднових зір — найграндіозніші й найрідкісніші з катаст-роф, що відбуваються з небесними тілами. Вивчення всіх змінних і нових зір дуже важливе для розумін-ня природи та еволюції зір взагалі, бо змінні й особливо нові зорі перебувають на поворотних етапах свого розвитку. Крім того, зміни в цих зір легко спостерігати, а в звичайних зір — ні, бо їхні зміни надто повільні.
1 2 3 4 5 Категория: Астрономія, авіація, космонавтика \| Добавил: Professor (31.05.2012)
Просмотров: 812 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: