Меню сайта
Категории раздела
Друзья сайта
Статистика
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
| Главная » Статьи » Реферати » Астрономія, авіація, космонавтика |
Реферат на тему Розвиток авіації України
|
ПЛАН І. Історичні віхи в розвитку повітроплавання через призму внеску видатних українців ІІ. Гордість України – сімейство АНів – продукція фірми "АНТК ім. О.К. Антонова” ІІІ. Резюме: цікаво знати І. ІСТОРИЧНІ ВІХИ В РОЗВИТКУ ПОВІТРОПЛАВАННЯ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ВНЕСКУ ВИДАТНИХ УКРАЇНЦІВ У V столітті в Китаї почали запускати повітряних зміїв. 1306 року в китайському місті Бейпін вперше за-пустили повітряну кулю з гарячим повітрям. 1505 року Леонардо да Вінчі на-писав трактат «Про політ птахів». 25 хвилин тривав перший політ на повітряній кулі братів Монгольф’є — це сталося 21 листопада 1783 року у Франції в осаду королівського замку у Версалі, за присутності короля і всього французького двору): піло-ти — міщанин Пілатр де Розьє і маркіз д'Арланд. Жозеф та Етьєн Монголь-ф'є володіли паперовою мануфакту-рою в містечку Відалон. Перший політ людини на повітря-ній кулі в Росії здійснив французький гастролер — повітроплавець Дак Гарнерен (20 червня 1803 року, Санкт-Петербург). В одному з польотів за пасажира у Тарнерена був перший росіянин — генерал Сергій Львов. 30 червня 1804 року з плацу Першого кадетського корпусу в Петер-бурзі злетів (на висоту 2550 метрів) аеростат, у гондолі якого перебували академик Яків Захаров і бельгійський професор Робертсон. Перші військові авіатори Росії лі-тали на прив'язних аеростатах. 13 серпня 1870 року один із таких ае-ростатів передали для військових навчань Усть-Іжорському саперному табору. Цей день вважають початком російського військового повітропла-вання. 1874 року сімферопольський лі-кар, доктор медицини Микола Арендт оприлюднив у пресі ідеї з побудови планера власної конструкції: «До питання повітроплавання». Військове відомство коштів не виділило. У квітні 1880 року створено Ро-сійське товариство повітроплавання. З 1887-го зафункціонував Навчаль-ний повітроплавальний парк (коман-дир — О. Кованько). КОВАНЬКО Олександр Матвійович (1856, Петербург — 1919, Оде-са). Один з організаторів повітропла-вання й авіації в Росії, генерал-лейтенант (1913). З укра-їнської родини. Закінчивши Ми-колаївське ін-женерне учили-ще, служив у понтонному, потім у лейб-гвардії сапер-ному батальйо-ні. 1878 р. про-вів аерофотозйомку місцево-сті (Петербурга) з аеростата; 1885 р. сформував першу в Росії повітроплавальну команду і став її начальником. 1887 — організував політ Д. Менделєєва на повітряній кулі для спосте-реження за сонячним затемненням. Уперше в світовій практиці здійснив польоти на повітряних кулях (усьо-го — понад 80) для наукових дослід-жень верхніх шарів атмосфери й вив-чення впливу польоту на організм лю-дини. Під керівництвом К. повітроп-лавальна команда реорганізувалась у навчальний повітроплавальний парк, де готували перші кадри повітропла-вців. Домігся виробництва вітчизня-них аеростатів і дирижаблів, запро-понував кілька власних конструкцій. 1894 року представив проект аероп-лана і повітряного гвинта. Під час ро-сійсько-японської війни 1904-1905 pp. командував 1-м Сибірським пові-троплавальним батальйоном, за бо-йові заслуги підвищений до звання генерала. ПЕРШИЙ ГЕНЕРАЛ - АВІАТОР РОСІЇ. З 1910 p.— начальник офі-церської повітроплавальної школи під Петербургом, де готували кадри повітроплавців і перших військових льотчиків Росії. З листопада 1881 року капітан 1 рангу Олександр Можайський (1825, м. Котка у Фінляндії — 1890, Петер-бург) отримав привілей (патент) на «повітроплавальний снаряд». Будував його М. поблизу столиці цілих шість років — під відкритим небом, за ви-соким парканом, із дефіцитом коштів. Снаряд М.— прообраз літака: човен із дерев'яними ребрами, обтягнутий перкалем. Він одірвався від землі й упав на крило. Документів про те, що аероплан злетів у повітря, не зафік-совано. Перш ніж узятися за здій-снення ідеї літака, М. багато експе-риментував з повітряними зміями планерами, завперше (1870-1875 pp.) — під селом Вороновицею на Вінниччині, де його брат мав маєток. Німецький інженер Отто Лілієнталь (1848 — 1806) в книжці «Політ птахів як основа авіації»(1889) пер-ший відкрив і пояснив підйомну силу крила; загинув при спробі здійснити політ на новому планері з гори Ріновер поблизу Берліна. «До питання про політ із допомогою крил» К. Ціолковський (з українського козацького ро-ду Северина Наливайка) написав 1891 року. «Про ширяння птахів» М. Жуковський, «батько російської авіа-ції»,— 1892-го. Раніше, ніж праця О. Лілієнталя, 1887 року в Києві Федір Гешвенд видрукував книжку «Пароліт», а в Петербурзі Стафан Джевецький (з Поділля)— «Аероплани в природі». 17 грудня 1903 року американець і Вільбур Райт (1867 - 1912), механік-самоук з містечка Дейтона (штат Ога-йо) пролетів на аероплані власної конструкції — разом із братом Орвіллом (1871—1948) — 260 метрів, про-тримавшись у повітрі 59 секунд. Це ПОЧАТОК ПРАКТИЧНОЇ АВІАЦІЇ. Одеса — перше місто Російської імперії, де був створений аероклуб: 11 березня 1908 року. Перший пре-зидент OAK — командуючий Одесь-ким військовим округом барон О. Каульбарс, із січня 1911 — відомий оде-ський банкір, власник літакобудівного заводу Артур Анатра. 1910-й рік — початок тріумфів і слави перших пілотів Росії Михаила Єфімова і Сергія Уточкіна, одеситів. ЄФІМОВ Михайло Никифоров 1881, с. Аполье Смоленської губерні (1919, Одеса). Закінчив Одеське реальне училище, служив на Забайкальській залізниці. Чемпіон Росії у мотоциклетного спорту (1908-1909) У французькому Мурмелоні-ле-Гро (180 км від Парижа) закінчив льотну школу А. Фармана (1910), де перший серед співвітчизників отримав міжнародний диплом пілота (у сотні перші авіаторів світу диплом за № 31 В лютому 1910 на Фармані з 50 сильним двигуном "Гном” встановив перший світовий рекорд, перевищивши досягнення В.Райта жиром Ембросом Є. за 1 год. 50 хв., здолав 115 км. 8(21) березня 1910 року Є. на «фармані-4» здійснив пер-ший політ у Росії. Це сталося в рідній йому Одесі на іподромі Бігового то-вариства. На подальших змаганнях за кордоном посідав призові місця, встановлював світові авіаційні рекор-ди. Здійснив перший нічний політ у Росії. Працював інструктором у Качинській авіашколі під Севастополем (місцевість під аеродром вибрали за його пропозицією). Створив оригі-нальний проект винищувача (1916). Під час першої світової війни брав участь у повітряних боях, нагородже-ний орденом св. Анни 3-го ступеня з мечами. Із лютого 1917 — у Севас-тополі. Після Жовтня 17 — пілот для особливих доручень при комісарові гідроавіації ЧФ. Розстріляний денікінцями. УТОЧКІН Сергій Ісаєвич (1876, Одеса — 1916, Петроград). Видатний спортсмен свого часу, чемпіон Росії з велоспорту. Літав на повіт-ряних кулях, ви-пробовував пла-нери. Захопив-шись авіацією, став її активним популяризатором 28 березня 1910 p.— через тиждень після М. Єфімова - здійснив свій перший політ на аероплані в Одесі. Працював випробувачем літа-ків на заводі «Дукс» (Москва). Збуду-вав літак-біплан типу «фарман», на якому літав над Одесою і — перший серед співвітчизників, 2.07.1911 — над морем. 191О-1911 демонстрував польоти літака в багатьох містах Росії і за рубежем (перший — над єгипет-ськими пірамідами), спізнав грандіо-зного успіху (тогочасний популярний вальс мав назву «Політ Уточкіна»). У І 70 містах Росії здійснив 15О польотів: 1 повітряні гастролі розпочав із Києва (21.IV. 1910), побував, зокрема, в ХаркоЫ, Катеринославі, Сімферополі У СІКОРСЬКИЙ Ігор Іванович (1889, Ки-їв - 1972, Істон, шт. Коннектикут, США). Видат-ний авіаконс-труктор, один із піонерів аві-ації в Україні та Росії, автори-тет N 1 у вер-тольотобуду-ванні США. Син (четверта ди-тина) професора медицини імпера-торського Університету св. Володи-мира в Києві, мати — Марія Темрюк-Черкаська, високоосвічена жінка того часу. Моделі вертольотів С. почав проектувати з 11-12 років. Закінчив три класи першої Київської гімназії, навчався в Морському кадетському корпусі в Санкт-Петербурзі (1903-06), технічній школі Дювіньйо де Ланно у Франції (1906-07), Київському політехнічному інституті (1907-08; диплом КПІ видали 1914 року, ос-кільки С. кілька разів відраховували з інституту), школі при аеродромі Жовісі під Парижем (1909). У Києві С. створив два гелікоптери (не літа-ли), аеросани, 7 літаків (два у спі-вавторстві); перший з них — С-1 — не літав, на С-2, С-3, С-4, С-5 сам здійснив 16 польотів. Літак БІС-2 (у співавторстві зі студентами-колега-ми з КПІ Ф. Билінкіним та В. Іорданом) був третім російським апаратом, що літав. Талановитого 22-річного юнака запросили до Петербурга на Російсько-Балтійський вагоноре-монтний завод головним конструкто-ром авіаційного відділення. 1911 ро-ку отримав диплом льотчика й тоді ж встановив 4 всеросійських повіт-ряних рекорди (досяг висоти 500 ме-трів, пролетів 85 км, перебував у по-вітрі 52 хвилини, досяг швидкості 125 км/год). 14 березня 1912 р. на С-6 здійснив політ із 5 пасажирами. Спроектував, збудував, сам підняв у повітря (27.04.1913) чотиримоторний «Русский витязь», перший у світі важ-кий багатомоторний літак. На ще грандіознішому С-22 «Илья Муромец» (1913) встановив кілька світових аві-аційних рекордів, (в усіх польотах Сікорського супроводжував механік В. Панасюк), весною 1921 р. літаки «Илья Муромец» відкрили першу в СРСР поштово-пасажирську повітря-ну лінію Москва-Харків (літак міг пе-ревозити 12 пасажирів). 1918 p. C. емігрував до Франції, з 1919 — у США, де 1923 року з допомогою композитора Сергія Рахманінова засну-вав авіаційну фірму «Сікорський аеро енджінірінг», що з 1929 р. стала відділенням концерну «Юнайтед текнолоджіс». 1924 року С. збудував кра-щий в Америці пасажирський літак S-29A, відтак знову й назавжди за-цікавився вертольотами. З 1939 р. займався створенням вертольотів одногвинтової схеми, що здобули ши-роке застосування, зокрема багато-цільовий S-51 (1946, випущено 320), легкий транспортний S-55 (1949, збу-довано 1282), багатоцільовий S-58 (1954; 1821 од.), палубний S-61 (1959, у ВМС США означений як SH-3). С. перший почав будувати вер-тольоти з газотурбінними двигунами, вертольоти-амфібії, що прибирали шасі, «літаючі крани» S-64 (СН-54), S-65 (СН-53). На основі S-65 вже пі-сля смерті С. 1974 року був створе-ний найважчий (у 80-х pp.) зарубіж-ний вертоліт СН-53Е «Супер-Стельєн» із трьома ГТД і семилопатним несу-чим гвинтом: практична стеля 5640 метрів, максимальна злітна вага з вантажем на зовнішній підвісці — 33340 кг, швидкість при злітній вазі 25400 кг — 315 км/год, дальність по-льоту — близько 2000 км. На верто-льотах І. Сікорського були вперше здійснені перельоти через Атлантич-ний (S-61, 1967) і Тихий (S-65; 1970) океани (з дозаправкою у повітрі). В пам'ять про С. засновано Міжнарод-ний приз його імені, котрий вруча-ється за створення кращих вертольо-тів світу: два таких призи здобуло ОКБ М. Міля з Москви — за ство-рення Ми-6, що перший досяг швид-кості 300 км/год, і В-12, на якому вантаж понад 4О тонн було піднято на висоту 2250 метрів. До 1990 року фірма «Сікорський» випустила близь-ко 7 тисяч вертольотів усіх типів. Ек-спериментальний S-69 (CH-59A) на-прикінці 1981 року в горизонтально-му польоті досяг швидкості 445 км/год, при спадистому пікіруванні — 490 км/год; того ж року експеримен-тальний S-72 розвинув швидкість 555 км/год. У конструкціях вертольотів фірма широко впроваджує компози-ційні матеріали, що забезпечує змен-шення на 22% ваги і на 17% — вар-тості АНТОНОВ Олег Костянтинович (1906, с. Троїци Подольського району Московської обл.— 1084, Київ). Гене-ральний конструктор, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської (за створення літака Ан-12) і Державної премії СРСР, академік. Прадід — із декабристів, батько — інженер-будівельник. Із 9 літ залишився без матері. За-кінчив Ленінградський політехнічний інститут. З 1924 р. конструював (кіль-ка десятків) і випробував (у Коктебелі) планери. Працював на планерному за-воді, відтак - в ОКБ О. Яковлева (за-ступником головного конструктора). Свій перший літак сконструював і збу-дував 1946 року, працюючи на Новоси-бірському авіазаводі імені В. Чкалова: на замовлення сільського господарства СРСР це був Ан-2, уславлена «аннушка», найдовговічніший літак СРСР (по-ряд із американським ДС-3), двигун АШ-62, всього випущено 14157 оди-ниць, 31 серпня 1947 року льотчик-випробовувач П. Володій уперше підняв Ан-2 в небо. Під керівництвом А за 40 років створено 20 типів літаків і 80 спеціалізованих модифікацій. Найвідоміші з них: Ан-8, Ан-10 (1957 p.; про-відний конструктор Н. Трунченков, перший випробовувач Володимир Ізгейм; двигуни О. Івченка АИ-20 запо-різького виробництва), Ан-12 (1957; майже аналог Ан-10; провідний кон-структор В. Гольпрін, перший випробо-вувач Яків Верников; двигуни АИ-20) - перший літак, який приніс фірмі А. сві-тову славу як один кращих у світі літа-ків військово-транспортної авіація, що тривалий час залишався основою пар-ку військово-транспортних літаків країн-членів Варшавського договору, до-стойним конкурентом знаменитого американського С-130 «Геркулес» фір-ми «Локхід»; літаки будували на авіаза-водах в Іркутську, Воронежі, Ташкент. Авіаконструктор Антонов дуже пишався своею «бджілкою» — маленьким паса-жирським літаком Ан-14 з коротким зльотом (60 метрів) і посадкою (1958 p.). Славу фірмі принесли: повітряний грузовик Ан-22 «Антей»; здасться, незамінимий пасажирський Ан-24 (із по-над 40 модифікаціями), що за один рейс возив майже третину паса-жирів Аерофлоту; малюк Ан-28 (1972; провідний конструктор Дмитро Ківа, перший випробувач Володимир Терський); літак для аерофотозйомок Ан-30, Ан-32 -перший в СРСР літак, який спеціально створю-вали на експорт, 1976: пожежний Ан-32 П як-найкраще себе зареко-мендував в усіх регіонах світу; транспортний лі-так Ан-74 для Арктики й Антарктиди вперше під-няв підняв у повітря Сер-гій Горбик — із двигунами Д-36 (марка Д стосується конструкцій Володимира Лотарсва, сподвижника О. Івченка, ге-нерального конструктора 0КБ «Про-грес» у Запоріжжі (ця машина здатна летіти з вагою 150 тонн протягом 4,5 тис. км. Гордість А.— оперативно-стра-тегічний військово-транспортний Ан-124 «Руслан» (1982). Народжена 1988 року на замовлення ВПК СРСР для найперших потреб космонавтики Ан—225 «Мрія» (генеральний кон-структор П. Балабуєв, 6 двигунів Д-18Т конструкції В. Лотарєва) мала замінити лі-так ВМ-Т (1982) конструкції В. Мясищева, для якого розміри й вага передбачуваних космічних комплексів та агрегатів вияви-лась непосильною. Перший політ - 21 грудня 1988 р. (командир екіпажу - О. Галуненко, другий пілот - С. Горбик). У пер-шому ж-польоті на побиття світових рекор-дів (22.03.89) «Мрія» за 3 год. 45 хв. вста-новила 110 світових рекордів. Невдовзі Ан—225, пілотований О. Галуненком, пере-ніс на собі з Байконура до Києва і в Париж, на 38-й міжнародний авіакосмічний салон в Ле Бурже, безпілотний космічний «Буран» багаторазового використання (створений на московському НВО «Молния», генераль-ний конструктор Гліб Лозино-Лозинський). «Мрія» запізнала найвищих фахових похвал у світі... Остання за часом розробка АНТК імені О. Антонова - середній транспортний літак Ан—70 нового покоління (спільна програма України, Росії та Узбекистану). Літаю із чотирма ТГВД Д—27 (гвинтовентилятори СВ-27 виробляють у підмосковному Ступіно) відзначають високі аеродинамічні й ва-гові перспективи планера, передові харак-теристики силової установки, експлуатацій-на досконалість літака, широке застосування полімерних композиційних матеріалів (25% проти 6% у «Руслані»). АН-70 покли-каний прийти на зміну морально застарі-лим Ан-12, Ил-76, С-130 «Геркулес». 10 лютого 1995 року біля села Мирча Бородянського р-ну Київської обл. перший ек-земпляр Ан-70 у черговому випробуваль-ному польоті зазнав катастрофи: його збив літак супроводу, очолюваний Героєм Ра-дянського Союзу Володимиром Терським. Елітний екіпаж АНТК імені О. Антонова за-гинув: чернігівець Сергій Максимов (47 ро-ків, командир), Володимир Лисенко (48, другий пілот), Володимир Непочатих (39, штурман) із Кривого Рога, Павло Скотников (38, борт-інженер) із Харкова, киянин Анд-рій Кострикін (31, борт-радист), Михайло Березюк (44, провідний інженер) із Жито-мирщини, Олександр Горельцов (42, про-відний інженер) із Житомирщини. Нині до-будовується другий екземпляр Ан—70. Його конкурентоздатність на Заході не вик-ликає сумнівів... Літаки фірми Антонова складають на авіазаводах Ульяновська, Ташкента, Воронежа, Омська, Новосибірсь-ка, Арсеньєва, Києва, Самари. Чотирьом із них (Ан-28, Ан-32П, Ан-74, Ан-124-100) надано сертифікат льотної придатності; й ще чотирьом із країн СНД — Ил—86, Ил— 96, Ту-204, Як-42... Багато літаків антоновської фірми вперше здіймав у повітря і Юрій Курлін... За три тижні до смерті (від інсульту) О. Антонов отримав у Москві Зо-лоту медаль імені А. Туполева за N З (перші дві посмертно присуджені П. Сухому та М. Янгелю). Авторству А. належать по-над 200 наукових праць, 72 авторських сві-доцтва на винаходи, 4 книжки, картини й вірші. БАЛАБУЄВ Пет-ро Васильович (1932 р. н., Дон-бас). Генеральний конструктор, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Дер-жавних премій СРСР та УРСР. Мама - колгоспни-ця, батько — ко-валь, під час війни розстріляний геста-півцями. Закінчив Харківський авіац. ін-т, дістав призначення до КБ О. Антонова, де пройшов шлях від конструктора до генерального конструкто-ра. Був заст. Антонова по Ан- 22 («Антею»). З 1972 - головний конструктор, перший заступник генерального. Останні праці Б. — Ан-225 «Мрія», Ан-70. ІІ. ГОРДІСТЬ УКРАЇНИ – СІМЕЙСТВО АНІВ – ПРОДУКЦІЯ ФІРМИ "АНТК ІМ. О.К. АНТОНОВА” Усе починалося з «Ан-2» У багатьох країнах світу трудяться сьогодні українські важковаговики АНи. Трудяться там, де іншим літа-кам часто це не під силу. Запаковують у своє велетенське бездонне черево 120-тонні вантажі богатирі-«Руслани» і облітають із ними мало не всю земну кулю, бо ніякими наземними (і навіть повітряними) ви-дами транспорту вантажі ці в такі ко-роткі терміни не перевезти. Побивають рекорди своїх же най-ближчих родичів літаки АН-225 («Мрія»), піднімаючи в повітря 250 тонн,— «мрія», що й казати! А в кабіні літака можна розмістити аж 80 автомашин типу «Лада». Це — цілий автомобільний парк. Свій родовід легендарні АНи ве-дуть від такої крихітки, що й повіри-ти важко,— від АН-2 («кукурудзника»), або «Аннушки». Так пестливо називають далеко вже не юного первістка величезної родини АНів пілоти й літакобудівники. А вік уже й справді немолодий — 50 років усе-таки. Проте вік — віком, але витривалість у поважної «Аннушки» іще хоч куди! І вантажі на собі тягає, і пасажирів, і пошту, ще й пе-ревтілюється, як у казці. Дивишся — замість традиційних коліс «узува-ють» на «Аннушку» поплавці, й пере-творюється вона... на гідролітак. І ні твердий аеродром їй тепер не по-трібен, ані посадочна смуга. Стихія її — вода. Облюбувала сільськогосподарську професію інша «Аннушка», літак АН-26М. Добрива над полями роз-сіває, трудівникам села допомагає. А скільки іще важливих професій опанувала родина АНів! Літаки-рятувальники АН-26М, літаки-полярники АН-74, літаки-патрульні АН-72П, літаки-метеорозвідники АН-ЗОМ, літаки-фоторепортери АН-30, літаки-пожежники АН-28П та АН-32П, паса-жирські літаки АН-10, АН-14, АН-24 та АН-140, легкий багатоцільовий літак (для перевезення пасажирів, вантажу та пошти) АН 38-100, онов-лений на основі вже знайомої нам «Аннушки», літак із новим «серцем»-мотором АН-3... У багатьох галузях народного господарства не обійдешся сьогодні без трудівників АНів. І не лише в Україні, а й далеко за її межами. Це так непросто сьогодні — вийти на світову арену з чимось незвичай-ним, сенсаційним. І тим радісніше усвідомлювати, що ми це змогли, що наше, українське, — одне з найкра-щих, що літак «Руслан» — просто унікальний, що перевершити його технічні характеристики може поки що лише теж «українець», його стар-ший брат АН-70! І що суперважкі транспортні літаки фірми «Антонов» знає і визнає увесь світ. 2001 року фірмі «АНТК імені O.K. Антонова» виповнюється 55. Заснував її 1946 ро-ку всесвітньо відомий авіаконструк-тор, людина великих різнобічних об-даровань і дивовижної суто людської притягальності — Олег Костянтино-вич Антонов. І ім'я головного конст-руктора, як і раніше, у кожній справі сьогоднішніх літакобудівників. Воно продовжує жити в тих нових літаль-них апаратах, які створюють і піднімають у повітря його талановиті послідовники, його учні. ІІІ. Резюме: цікаво знати Реактивний літак було винайдено 1887 року київським інженером Ф. Гешвендом. Проект був надісла-ний до Петербурга але не дістав підтримки.* Перші в світі надпотужні багато-моторні літаки «Російський витязь» (1913) та «Ілля Муромець» (1914) були сконструйовані І.І. Сікорським, членом Київського Товариства повітроплавання.* Перша в історії авіації «мертва петля» — одна з найскладніших фі-гур вищого пілотажу — була здій-снена П.М. Нестеровим — засновни-ком теорії і практики вищого піло-тажу. Сталося це 27 серпня 1913 р. над Сирецьким аеродромом у Києві.* Найбільший у світі літак «Мрія» (АН-225) створений у Київському конструкторському бюро імені O.K. Антонова. Він піднімає вантаж вагою 250 тонн і може подолати відстань 45000 км зі швидкістю 700—850 кілометрів на годину. * Світовий рекорд дальності польо-ту по замкненому колу здійснено на літаку АН-124 («Руслан»), створено-му в Конструкторському бюро іме-ні O.K. Антонова. За 25 год. 30 хв. літак пролетів 20151 км | |
| Просмотров: 927 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всего комментариев: 0 | |