У VII ст. н. е. вірменська архітектура досягла свого найвищого розвитку. Саме тоді, у так званий класичний період, було побудовано всесвітньовідомі храм Звартноц, церкви в Таліні, Аручі, Ечміадзині, Мастарі, Авані та в інших містах. З тих, що дійшли до наших днів неушкодженими, перлиною вірменської архітектури вважається храм Репсіме в Ечміадзині, збудований у 618 р. католікосом Комітасом на місці усипальні св. Репсіме. Лише в XVII-XIX ст. перебудовувалася кам'яна покрівля, а до західної частини добудували дзвіницю. Храм стоїть на східній околиці Ечміадзина. Його могутній силует здіймається над невисокими будівлями стародавнього міста. Храм Репсіме відзначається величними пропорціями і масивними формами. За типом — це центрична споруда з тетраконховим (чотирьохпелюстковим) планом, кутовими прибудовами (приділами) та могутнім куполом, що має гостроверхе завершення на широкому барабані. Фасади не мають жодного декору, крім бровок з декоративним різьбленням напіварок над вікнами. Усі частини споруди гармонійно пов'язані між собою і утворюють строго центричну композицію. Всередині храму над внутрішнім простором домінує купол з широкими віконними отворами, звідки ллється сонячне світло в центральну частину споруди. Барабан купола поставлено па чотири могутні арки та систему кутових арочних конструкцій, що називаються тромпами. В архітектурі храму Репсіме найбільш яскраво проявилися основні риси класичного періоду: простота і ясність задуму, конструктивність композиції, відкритий характер простору інтер'єра. За типом Репсіме збудовано численні вірменські споруди.