Реферат на тему:Конституційне врегулювання виборів і референдумів - Право - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Конституційне врегулювання виборів і референдумів. 1. Види референдумів, конституційні вимоги до їх проведення Залежно від тих чи тих ознак референдуми поділяються на певні види. Розрізняють імператив-ний і консультативний, конституційний і законодав-чий, обов'язковий і факультативний референдуми. Імперативний і консультативний референдуми розрізняються за їхніми юридичними наслідками. Рішення, винесене імперативним референдумом, має загальнообов'язкове значення і не потребує нія-кого затвердження. Імперативним, наприклад, був референдум 1 грудня 1991 р., під час якого визнача-лося, бути чи не бути Україні незалежною держа-вою. Результати консультативного референдуму юридичної сили не мають. Його призначення поля-гає в установленні думки виборців щодо певного пи-тання. Ця думка може бути врахована, але не є обов'язковою для вирішення державними органами відповідної проблеми. У низці країн консультатив-ний референдум здійснюється під назвою "всенарод-ного обговорення". Конституційним називається референдум, унаслі-док якого змінюється, приймається або відхиляється конституція. Якщо ж ці питання вирішуються стосовно до звичайного закону, то референдум нази-вається законодавчим. Обов'язковий референдум — це референдум, про-ведення якого є обов'язковим для вирішення визна-чених Конституцією проблем. Відповідно до ст. 73 Конституції України обов'яз-ковим є всеукраїнський референдум для вирішення питань щодо зміни території України. В інших кра-їнах предметом обов'язкового референдуму визна-чаються, скажімо, затвердження статутів автоном-них територій (Іспанія), затвердження Конституції та змін до неї, розв'язання протиріч між палатами парламенту (Швейцарія) тощо. Якщо ж референдум визначається як один із можливих, але необов'язкових способів вирішення певних питань, то він називається факультативним. Це може стосуватися, приміром, затвердження зако-нів, міжнародних угод і под. Попри те, що референдум розглядається як форма виявлення волі народу, світова державно-правова практика свідчить про юридичну і політичну недо-цільність вирішення певних питань референдумом. Звідси конституції низки держав забороняють вино-сити на референдум певне коло питань. У більшості випадків це стосується законів і рішень, пов'язаних із фінансово-бюджетними проблемами, наданням громадянства, амністіями, помилуваннями та з дея-ких інших проблем. Такий підхід має реальні підстави. Якщо уявити, наприклад, ситуацію, в якій проект бюджету відхи-ляється референдумом, то для розгляду нового його проекту необхідний новий референдум. І це може повторюватися кількаразово. Крім того, проведення референдуму потребує витрати значних коштів, а ор-ганізація — певного часу. Отже, кінець кінцем, дер-жава може залишитися без затвердженого бюджету. Конституція України (ст. 74) встановлює, що в на-шій державі не допускається проведення референдумів щодо законопроектів із питань податків, бюдже-ту та амністії. Всеукраїнський референдум може призначатися Верховною Радою або Президентом України, але тільки в межах визначених Конституцією повнова-жень. Так, Верховна Рада уповноважена призначати всеукраїнський референдум для вирішення питань про зміну території держави. Президент має право призначити його щодо законопроектів про внесення змін до розділів І, II, XII Конституції, а також про-голошує референдум за народною ініціативою. Ініціатива щодо проведення референдуму визнає-ться народною, а значить, обов'язковою до втілення в життя, якщо відповідна вимога виходить не менш як від 3 млн громадян України, які мають право го-лосу. Аби ця ініціатива відображала прагнення на-роду України, Конституція встановлює, що підписи під вимогою про призначення референдуму повинні бути зібрані не менш як у 2/3 областей і не менш як по 100 тис. підписів у кожній з них. Такий порядок надає певним групам виборців та різним громад-ським об'єднанням можливість спробувати реалізу-вати свої політичні ідеї в разі протидії з боку дер-жавних структур завдяки наданню через референ-дум цим ідеям усенародної підтримки. Конкретні питання, пов'язані з організацією та проведенням референдуму, регламентуються Зако-ном України "Про всеукраїнський та місцеві рефе-рендуми" від 3 липня 1991 р. 2. Виборче право та виборча система в Україні Під виборчою системою України розуміється передбачений законодавством порядок формування представницьких органів держави. Усі норми законо-давства, які регламентують цей порядок, у сукупнос-ті складають виборче право. Основними його джерелами є Конституція України, Закони України: "Про вибори народних депутатів України" від 24 вересня 1997 р., "Про вибори Президента України" у редакції від 24 лютого 1994 р., "Про вибори депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах, обласних рад" від 24 лютого 1994 р. У цих нормативно-правових актах сформульовано такі головні принципи виборчого права: загального, рівного і прямого виборчого права за таємного голо-сування; вільного й рівноправного висування канди-датів у депутати; гласності й відкритості; рівності можливостей для всіх кандидатів у проведенні ви-борчої кампанії; неупередженості до кандидатів з бо-ку державних органів, установ та організацій, орга-нів місцевого самоврядування; свободи агітації. Принцип загальності означає, що право обирати мають усі громадяни України, яким на день голосу-вання виповнилося 18 років. Це право називається активним виборчим правом і тлумачиться так тому, що будь-які прямі або непрямі пільги чи обмеження щодо виборчих прав громадян України залежно від походження, соціального й майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, ставлен-ня до релігії, політичних переконань, роду й харак-теру занять, непередбачені цими законами, заборо-няються. Що ж до права бути обраним, себто пасивного ви-борчого права, то виборчим законодавством воно розглядається по-різному. Так, народним депутатом України може бути обраний громадянин України, який має право голосу, на день виборів досяг 21-річ-ного віку і постійно проживає на території України протягом останніх п'яти років. Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг 35-річного віку, має право голосу, проживає в Україні протягом 10 останніх перед днем виборів ро-ків і володіє державною мовою. А депутатом сільсь-кої, селищної, міської, районної в місті та обласної ради народних депутатів може бути обраний громадянин України, який на день голосування досяг 18-річного віку, має виборчі права і постійно проживає або працює на території відповідної ради. Принцип рівного і прямого виборчого права озна-чає, що громадяни України беруть участь у виборах народних депутатів на рівних засадах і депутати обираються безпосередньо виборцями. Таємність голосування на виборах означає, що ніякі форми контролю за волевиявленням виборців не допускаються, а саме голосування відбувається у спеціально обладнаній для цього кабіні чи кімнаті. Під час заповнення бюлетеня в кабіні чи кімнаті для голосування може знаходитися тільки голосуючий. Принцип вільного й рівноправного висунення кандидатів передбачає, що всі громадяни України, які мають право голосу, мають право висувати кан-дидатів. Вони можуть реалізувати це право як безпо-середньо, так і через політичні партії та їхні виборчі блоки і трудові колективи. Гласність і відкритість виборчого права означає, що підготування і проведення виборів депутатів завжди здійснюються відкрито і гласно. Рівність можливостей для всіх кандидатів у про-веденні виборчої кампанії як принцип виборчого права повинен розумітися так, що всім кандидатам опісля офіційної їх реєстрації надається можливість участі у виборчій кампанії на рівних засадах, вони мають рівне право на використання державних засо-бів масової інформації на території України, у них рівні можливості щодо матеріально-технічного і фі-нансового забезпечення їх участі у виборчій кампа-нії з боку держави. Принцип неупередженості до кандидатів з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування вживається та обумовлює існування такого інституту виборчого права, як увільнення кандидата від виробничих або службо-вих обов'язків із збереженням середньої заробітної платні за місцем роботи: кандидати під час виборчої кампанії не можуть бути звільнені з роботи, а також переведені на іншу роботу або посаду без їхньої зго-ди, притягнені до кримінальної відповідальності, заарештовані або піддані заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку без згоди відповідних державних органів. До того ж особи, які насильством, обманом, по-грозами чи в інший спосіб перешкоджають вільному здійсненню громадянином України права обирати та бути обраним, вести передвиборну агітацію, публіч-но закликають або агітують за бойкотування вибо-рів, а також члени виборчих комісій, службові особи державних і громадських органів, які вчинили під-робку виборчих документів, неправильний підраху-нок голосів, порушили таємницю голосування або допустили інше порушення виборчого законодав-ства, несуть відповідальність, передбачену цим зако-нодавством. До певної відповідальності притягують-ся також особи, які опублікували або в інший спосіб розповсюдили явно неправдиві відомості про кан-дидата. І, нарешті, принцип свободи агітації передбачає, що всі громадяни України, їхні об'єднання, трудові колективи, довірені особи кандидатів мають право вільно та безперешкодно обговорювати програми кандидатів, їхні якості, а також платформи і програ-ми тих партій, блоків, зборів, що їх висунули. При цьому дозволяється вести агітацію як за, так і проти кандидата в усіх засобах масової інформації. Своєю чергою, кандидати також мають право на зустрічі з виборцями — як безпосередньо, так і через довірених осіб. Кандидати можуть здійснювати пе-редвиборчу агітацію в будь-яких формах та будь-якими засобами. Закон України "Про вибори народних депутатів України" складається з 11 розділів (53 статті). Це розділи: 1. Загальні положення. 2. Організація вибо-рів. 3. Списки виборців. 4. Висування і реєстрація кандидатів у депутати. 5. Передвиборна агітація. 6. Фінансування виборчої кампанії. 7. Голосування. 8. Підрахунок голосів і визначення результатів ви-борів. 9. Повторне голосування, повторні вибори, порядок заміни народних депутатів, позачергові ви-бори. 10. Заключні положення. 11. Прикінцеві по-ложення. Окрім уже розглянутих принципів виборчого пра-ва, цей Закон регламентує, що вибори народних де-путатів України можуть бути черговими, позачерго-вими (достроковими), повторними, а також замість депутатів, які вибули, і що вони здійснюються за змішаною мажоритарно-пропорційною системою. Усього обирається 450 депутатів; із них 225 — в одномандатних виборчих округах на основі віднос-ної більшості, а 225 — за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представ-ництва. Оголошення про початок виборчої кампанії здійс-нює Центральна виборча комісія. Чергові вибори відбуваються в останню неділю березня четвертого року повноважень Верховної Ради України; позачер-гові — призначаються Президентом України і прово-дяться в межах 60 днів од дня опублікування рішен-ня про дострокове припинення повноважень Вер-ховної Ради України. Рішення про проведення повторних виборів, а також виборів замість депу-татів, які вибули, виносить Центральна виборча комісія у випадках і в порядку, передбаченому цим Законом. Далі утворюються одно- та багатомандатні вибор-чі округи. Територія останніх поділяється на вибор-чі дільниці. Вибори організовують і проводять: Центральна виборча комісія; окружні виборчі комісії; дільничні виборчі комісії. Центральна виборча комісія є по-стійно діючим державним органом. Вона визнається юридичною особою, має печатку зі своїм найменуванням і зображенням Державного Герба України. До складу Центральної виборчої комісії входять 15 членів, призначуваних Верховною Радою України за поданням Президента України. Для організації голосування виконавчими органа-ми сільських, селищних, міських, районних у міс-тах рад, а в містах Києві та Севастополі — відповід-ними місцевими державними адміністраціями, по кожній виборчій дільниці, складаються списки ви-борців, що передаються дільничним виборчим комі-сіям не пізніш як за 45 днів до дня виборів. Голосування проводиться в день виборів або в день повторного голосування з 7-ї до 22-ї години. Про час і місце голосування дільнична виборча комі-сія сповіщає виборців не пізніш як за 15 днів до дня виборів. Підрахунок голосів здійснюється виключно чле-нами дільничної виборчої комісії на її засіданні. Ко-місія підраховує кількість голосів, поданих за кож-ного кандидата, а також за кожен список кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій. Обраним уважається кандидат у депутати, котрий одержав більшість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, відносно інших кандидатів, які балотувалися в цьому виборчому окрузі. Якщо найбільшу і водночас однакову кількість голосів набрали два чи більше кандидатів у депутати, прово-диться повторне голосування з цих кандидатур. Закон України "Про вибори Президента України" складається з 7 глав (45 статей). Це глави: 1. Загальні положення. 2. Порядок і строки призначення виборів. 3. Організація та забезпечення проведення вибо-рів Президента України. 4. Висування і реєстрація кандидатів у Президен-ти України. 5. Передвиборна агітація. 6. Гарантії діяльності кандидатів у Президенти України та інших учасників виборів. 7. Проведення голосування, визначення результа-тів виборів Президента України. Як і Закон України "Про вибори народних депу-татів України", цей Закон у гл. 1 фіксує основні принципи й засади виборів Президента України. Конституція України передбачає, що Президент Ук-раїни обирається громадянами України на основі за-гального, рівного і прямого виборчого права таєм-ним голосуванням строком на п'ять років. Далі вста-новлюється, що вибори Президента України можуть бути черговими, позачерговими (достроковими) і по-вторними. Чергові вибори Президента України про-водяться в останню неділю жовтня п'ятого року пов-новажень Президента України. Рішення про прове-дення виборів Президента України ухвалює Верховна Рада України не пізніш як за шість міся-ців до закінчення терміну повноважень Президента України і за чотири місяці до дня виборів. У разі до-строкового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводяться в період 90 днів од дня припинення повноважень. Ви-бори призначаються на неділю або інший неробочий день, про що повідомляється через засоби масової інформації. Для проведення виборів створюються 27 вибор-чих округів (по одному в Автономній Республіці Крим, областях України, містах Києві та Севастопо-лі). Виборчі округи поділяються на виборчі дільни-ці, з кількістю від 20 до 3000 виборців, а у винятко-вих випадках — з меншою чи більшою кількістю ви-борців. Організацію та проведення виборів Президента України здійснює Центральна виборча комісія з ви-борів народних депутатів України — Центральна ви-борча комісія з виборів Президента України, окруж-ні та дільничні комісії. Право висувати кандидатів у Президенти України належить громадянам України, які мають право го-лосу. Вони реалізують це право через політичні пар-тії та їхні виборчі блоки, зареєстровані відповідним чином, а також через збори виборців. Реєстрація претендентів як кандидатів у Президенти України здійснюється Центральною виборчою комісією не пізніше як на п'ятий день після подання всіх необ* хід них для реєстрації документів. Особа, яка отримала посвідчення про реєстрацію її як кандидата в Президенти України, має право вести передвиборну агітацію та користуватися пе-редбаченими в законодавстві гарантіями діяльності. Час і місце, організація і порядок голосування, підрахунок голосів на виборчій дільниці та підведен-ня підсумків голосування у виборчому округу відбу-ваються в порядку, передбаченому Законом України "Про вибори народних депутатів України". Цен-тральна виборча комісія з виборів Президента України на підставі протоколів окружних виборчих комі-сій не пізніш як у тижневий строк після виборів установлює результати виборів Президента України. Вибори вважаються такими, що відбулися, якщо в них узяло участь більше половини виборців, внесе-них до списків виборців. Обраним Президентом Ук-раїни вважається кандидат, який одержав на вибо-рах більше половини голосів виборців, котрі взяли участь у голосуванні. Конституція додає до цього, що Президент України вступає на пост не пізніше ніж через ЗО днів після офіційного оголошення ре-зультатів виборів. Вступаючи на пост, Президент України складає присягу на урочистому засіданні Верховної Ради України, текст і порядок проголо-шення якої визначається Конституцією України. За Законом України "Про вибори депутатів і го-лів сільських, селищних, районних, міських, район-них у містах, обласних рад" основні принципи й за-гальні засади виборів депутатів і голів сільських, се-лищних, районних, міських, районних у містах, обласних рад є такими ж, як принципи й засади ви-борів народних депутатів України та Президента Ук-раїни, Цей Закон установлює, що вибори депутатів і голів рад можуть бути черговими, повторними, а та-кож, замість депутатів і голів рад, які вибули, і по-зачерговими (достроковими). Рішення про проведен-ня чергових і позачергових (дострокових) виборів народних депутатів і голів рад ухвалює Верховна Ра-да України, про проведення виборів голів рад за-мість тих, які вибули, — відповідні ради, а про про-ведення повторних виборів і голів рад, і депутатів замість тих, які вибули, — відповідна сільська, се-лищна, районна, міська, районна у місті, обласна виборча комісія. Чергові вибори депутатів і голів рад призначають-ся не пізніше як за три місяці до закінчення строку повноважень депутатів і голів рад. Вони призначаю-ться на неділю або інший неробочий день, про що повідомляється через засоби масової інформації не пізніше ніж на третій день після їх призначення. Для проведення виборів депутатів рад утворюють-ся виборчі округи, а для проведення голосування і підрахунку голосів під час виборів депутатів і голів рад територія районів, міст обласного підпорядку-вання, районів у містах ділиться на виборчі дільни-ці. Створюються також виборчі комісії:* сільські, селищні, районні, міські, районні у містах, обласні (територіальні) виборчі комісії з виборів депутатів і голів рад;* окружні виборчі комісії з виборів депутатів об-ласних, Київської та Севастопольської міських рад;* дільничні виборчі комісії. Останні складають списки виборців із виборів на-родних депутатів і голів рад. Право висування кан-дидатів належить громадянам України, які мають право голосу. Це право реалізується ними як безпо-середньо на зборах громадян, так і через політичні партії, рухи, виборчі блоки, громадські організації та трудові колективи. Висування кандидатів почи-нається за 70 днів до дня виборів. Реєстрація канди-датів здійснюється відповідною (окружною) терито-ріальною виборчою комісією за наявності передбаче-них законодавством документів. Зареєстрований відповідним чином кандидат відтоді має право на здійснення передвиборної агітації та використання гарантій його діяльності. Голосування проводиться у день виборів із 7-ї до 20-ї години. Відповідальність за організацію голосу-вання несе дільнична виборча комісія. Обраним слід уважати кандидата в депутати, який одержав найбільшу порівняно з іншими канди-датами кількість голосів виборців. Кандидат на по-саду голови ради вважається обраним за умови до-держання вимог, передбачених для кандидата в де-путати, якщо за нього проголосували принаймні 10% виборців, яких було внесено до списку. Використана література: Основи конституційного права. – К., 2001. Основи правознавства. – Харків, 2002.
1 2 3 4 5 Категория: Право \| Добавил: Aspirant (22.05.2014)
Просмотров: 645 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: