РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Розвиток і формування якостей творчої особистості учнів. - Історія економічна - Реферати - Каталог статей

Допитливий розум і активність спонукають дітей до найрізноманітніших занять, які задовольняють їхню цікавість і дають простір ініціативі, фантазії. У своїй педагогічний діяльності прагну використати, підтримати цю дитячу активність, бо переконана, що навіть надзвичайні здібності самі собою, поза навчанням, поза діяльністю, розвиватися не можуть. Розвиває праця, яка вимагає пошуку, емоційних переживань, дає радість досягнень. Моя мета – це загальний розвиток і формування якостей творчої особистості. Тому у практиці своєї роботи застосовано особистісно-орієнтовані підходи у навчанні дітей. Готуючись до уроку враховую, що немає якихось єдиних для всіх учнів передумов успіхів у навчанні. Опираюсь на індивідуальні особливості учнів: здібності, нахили, інтереси, досвід. Враховую наявний рівень досягнутих знань, практичних умінь, навичок; стараюсь правильно визначити на що здатний кожен учень у даний момент, як розвивати його здібності. Працюю над розвитком індивідуальності, самобутності учнів, їх саморозвитком, самовираженням. Для цього створюю на уроках умови для цікавої практичної діяльності, щоб виявити і розвивати здібності дітей. З перших спільних кроків робити у 5-х класах стараюсь захопити дітей різноманітною діяльністю. Для цього спеціально підбираю, розробляю такі види практичних робіт, які цікаві дітям і можуть ними успішно виконуватись. Кожна практична робота спрямована на вивчення нових технологічних операцій, передбачених програмою, і одночасно є етапом виконання конкретного виробу. Організовую роботу так, щоб саме у процесі виготовлення виробів діти засвоювали знання і формували вміння, які і є фундаментом творчості. Прискіпливо відбираю навчальний матеріал, щоб давати учням лише необхідну кількість знань і відразу формувати правильні вміння. Так найпростіші ручні стібки, шви діти 5-х класів опановують не на клаптиках, а у процесі виготовлення яблучка на гілку, яка прикрашає кабінет, або при пошитті м’якої іграшки. При цьому поступово, виважено ввожу нові терміни, які діти не зможуть засвоїти за одне-два заняття при вивченні швейної справи (копіювання, зметати, зшити, приметати, пришити, з’єднувальні шви, закріплювальні шви і ін.). Діти одночасно навчаються і виконують свій неповторний виріб. Одним із принципів особистісно-орієнтованого навчання є індивідуалізація навчання. Визначаю яким шляхом, яким темпом і з якими труднощами дитина може підійти до рівня, якого вимагає програма. Це дає можливість максимально розвивати позитивні задатки, розкривати творчий потенціал, зокрема обдарованих дітей. Індивідуальність учнів враховую в характері завдань, щоб розкрити можливість кожної дитини, дати їй радість успіху в навчанні, особливо при виконанні практичних завдань. Щоб праця на уроці не приносила виснаження, надмірного напруження. Так при вивченні теми „Наскрізні шви” у 7-му класі одні учні, поступово, з великими зусиллями, вчаться виконувати прості мережки, а обдаровані учні, опанувавши основний прийом зв’язування ниток у прутики відразу вивчають складніші мережки або виконують прості на якомусь виробі. Але жоден клаптик не пропадає. Роботи навіть слабких учнів відразу оформлюються у виріб: листівка у якій прорізане місце у формі дзвіночка, новорічної іграшки, яйця, куди і підклеюється виготовлена мережка. Якщо дитина не могла проявити творчості при вивченні мережки, то вже у виготовленні листівки зможе проявити себе. Особливу увагу звертаю на творчу діяльність учнів, яка б не регламентувалась до найменших подробиць, а залишала місце ініціативі, творчій активності. Даю такі завдання, які б не мали повністю виконавчого характеру, а припускали певні варіанти. У кожну із практичних робіт пропоную вносити свій творчий елемент, таким чином, виконані роботи не мають повтору. Це дозволяє виховувати високі художні та творчі здібності кожної учениці. Ще один із принципів особистісно-орієнтованого навчання – це спіралевидна будова навчального матеріалу. Планую, підбираю такі види практичних робіт, щоб повертатися до раніше набутих знань, навичок роботи і використовувати при вивченні нової теми, на більш складному рівні. Відбувається повторення, осмислення, вироблення вправності, вивчення нового, але не знижується інтерес до знань, до роботи, не виникає втоми, байдужості. Так учням 6-х класів при виготовленні прихватки, косметички, сумочки пропоную використати, вивчені раніше, накладний та настрочний машинні шви. І діти займаються творчою діяльністю, яка містить в собі можливість для самостійного розв’язання різних питань і завдань. А я здійснюю індивідуально-консультативну роботу з учнями, яка додає завершеності та цілісності новій учнівській роботі, підтримую творчий процес – як вияв внутрішньої праці учня. Водночас використовую не лише знання, здобуті на уроках трудового навчання, а й знання учнів з основ інших наук – міжпредметні зв’язки. Так при вивченні теми „Конструювання спідниці” у 7-му класі використовую знання з геометрії: пряма спідниця – циліндр; конічна – конус, частина кола; трапецевидна – рівнобедрений трикутник із зрізаним кутом (трапеція). На уроках використовую знання з математики; біології рослин та тварин; природничих наук; історії; української мови та літератури; образотворчого мистецтва. Це допомагає формувати ґрунтовні, усвідомленні знання. При вивченні багатьох тем використовую знання з української мови. Звертаю увагу учнів на будову нових слів-термінів, їх походження, правильність написання. Так учням важко запам’ятати нові терміни, яких дуже багато вводиться у 5-му класі. Скажімо ручні операції: зметати, наметати, приметати, заметати. Звертаю увагу учнів, що всі ці слова мають однакову основу – метати. Діти вже знають, що зметувальний шов – це шов „вперед голка”, яким тимчасово з’єднують деталі виробу. Отже, метати – тимчасово з’єднати деталі швом „вперед голка”. А префікси вказують на дію, яку треба виконати: зметати – З’єднати однакові деталі виробу; наметати-накласти на велику деталь малу деталь і з'єднати; приметати – до краю великої деталі приєднати меншу деталь; заметати – загнути край деталі і закріпити швом „вперед голка”. Широко використовую зв’язки з літературою, що дає мені можливість поєднати навчання і виховання. Часто під час уроку на дошці з’являються прислів’я, які є влучними у різних ситуаціях; звучать легенди, казки, вірші, уривки літературних творів. На уроках використовую відповідну інформацію, що включає в себе історичні відомості, народознавчий матеріал, цікаві пізнавальні повідомлення, характеристику регіональних особливостей назв, орнаментики, символіки, технік декорування, колористики, композиційних структур. Ще один із принципів особистісно-орієнтованого навчання – постійна самооцінка учнями власної навчальної діяльності. Вона дозволяє учню спостерігати динаміку особистого просування, корегувати навчальну діяльність. Тому користуюсь картками-завданнями, які дозволяють швидко виявити рівень знань, на що слід звернути особливу увагу, формувати навички самоаналізу та самоконтролю, здійснювати індивідуальну роботу, диференційний підхід до кожного учня. Використовую завдання-кросворди, пропоную учням складати кросворди по певній темі. Ця роботи сприяє розвитку у кожного учня репродуктивної та логічної пам’яті, асоціативного мислення, уваги, кмітливості. На підсумкових уроках організовую виставки дитячих робіт. Учні мають можливість порівняти свої досягнення з результатами роботи своїх однокласників. Це сприяє самопізнанню та саморозвитку індивідуальності учня. Особистісно-орієнтований підхід до навчання передбачає оптимальне, уміле поєднання загальних (фронтальних), індивідуальних та групових форм роботи. Не допускаю переважання фронтального способу організації діяльності, бо при цьому всі учні зв’язані з учителем і спілкування замкнуто на ньому. Це робить дитину безпорадною, незахищеною, несамостійною, схильною в усьому наслідувати вчителя і не шукати власної точки зору. Робить їх менш творчими, самобутніми. Тому використовую проблемний виклад навчального матеріалу, створення проблемної ситуації, пошуки учнями розв’язання поставлених проблемних питань. Розв’язування проблемних питань спонукає до творчої діяльності, розвитку творчої особистості. Для стимулювання індивідуальної творчої діяльності учнів пропоную розв’язувати та виконувати цікаві практичні завдання, пропоную виконувати хоч невеличке творче завдання. На уроках організовую роботу в парах, у групах з різною кількістю дітей. Групова робота формує в учнів розвинуте критичне мислення; здатність виробляти власну точку зору та поважати точку зору інших; виробляє навички ефективного спілкування (вступати в контакти з усіма людьми, уникати конфліктних ситуацій); виробляє вміння творчо працювати; вирішувати різноманітні проблеми; формує бачення самого себе у взаємозалежності з іншими. При груповому занятті діти спільно пригадують здобуті раніше знання та вміння, знайомляться з поставленим завданням, вирішують проблемні питання, обговорюють і складають план виконання завдання, практично виконують роботу, звітують про виконану роботу. А думка вчителя – одна із можливих точок зору. На уроках діти часто працюють в парах: виконують однакове завдання або одне завдання, обговорюють його, перевіряють знання один одного, а правильність виконання практичного завдання. Так при конструюванні швейних виробів кожна дитина будує креслення по своїх мірках, а перевіряє його сусідка по парті. Отже, кожна учениця двічі опрацьовує всю послідовність побудови. При цьому вони спільно обговорюють спірні моменти, приходять до певної думки, роблять висновки. При вивченні машинних швів, учні разом обмірковують послідовність їх виконання і перевіряють якість виконання. Це вимагає і допомагає вивчити теоретичний матеріал, дає змогу використати здобуті знання, при перевірці завдання та обґрунтуванні своєї думки; формує почуття відповідальності. Завдяки цьому діти добре засвоюють знання, формують правильні вміння, адже це і є фундаментом для творчості. Учні працюють в малих групах, великих групах, групах за інтересами, рольових групах. Це дає можливість випробувати себе в багатьох ролях: лідер, виконавець, консультант, контролер якості, художник... Активізую творчу пізнавальну діяльність школярів створенням проблемної ситуації на уроках. Намагаюсь на просто подавати готові істини, а викликати самостійний пошук відповіді на питання, яке виникло, знайти цю відповідь. Цим створюю на уроці „ситуацію успіху”. А успіх, який дитина переживає неодноразово відкриває приховані можливості особистості. Так при виготовленні виробу з тканини може прозвучати запитання: „Чи необхідно враховувати напрям ниток у тканині?”, „Які властивості тканини потрібно врахувати?”. При цьому акцентується увага саме на тому, що слід запам’ятати. Співпраця з товаришами і учителем по розв’язуванні проблемних питань дозволяє послідовно, долаючи труднощі, йти до поставленої мети. При цьому знання стають вершиною піраміди, а не камінням, яке давить особистість. Вони здобуваються у пошуках, труднощах, а запам’ятовуються краще і на довший час. При цьому учень розуміє чого він не знаю, не вміє робити і починає сам активно діяти, підключається до колективної пошукової дослідницької діяльності, обміну думками. А від ступеня активізації залучення учнів до процесу навчання залежить ефективність засвоєння навчальної інформації. Активність учня – одна з якостей творчої особистості. Залучаю учнів, особливо старших класів до розробки індивідуальних та колективних проектів. Так учні 11 класів розробляли колективний проект „Дерево життя”. Вони шукали матеріал про значення цього символу, з яких елементів повинна складатись композиція, і який зміст закладено к кожному елементці: стовбур, гілки, листя, квіти, пуп’янки, пташки. Вибирали спосіб втілення через певний вид декоративно-прикладного мистецтва: в’язання гачком, вишивка, аплікація з тканини. Розробляли або переробляли схеми, практично виконували завдання і робили звіт по виконаній роботі (захист). Або при виконанні індивідуального проекту „Великодній рушничок” учениці 11-го класу довідувались про символи Великодня, весняні квіти, самі розробляли малюнки, переносили їх на матрицю для вишивання хрестиком, створювали композиції, підбирали кольори, необхідні матеріали і вишивали їх. Творча особистість повинна володіти високим естетичним смаком – найважливішим показником культури людини. Тому здійснюю естетичне виховання цілеспрямованим, систематичним впливом на особистість учнів такими засобами: Вчу бачити і сприймати красу природи – це сприяє формуванню естетичного ставлення до оточуючого середовища. Вчу розуміти і цінувати мистецтво, яке духовно збагачує людину, виховує смак. Під впливом мистецтва учні вчаться не лише помічати, а й створювати красу, формується творче ставлення до світу. Формування смаку – здатність визначати якість, поціновувати професійну майстерність, вміння організувати трудову діяльність, творче ставлення до трудової діяльності. Ознайомлюю учнів з взірцями народного мистецтва. Це сприяє розвитку творчого мислення і смаку. Прагну, щоб вивчення кожного виду декоративно-прикладного мистецтва було кроком до пізнання української мистецької спадщини. Для цього при вивчення низки тем спираюсь на вивчення орнаментики, символіки, колористики, різноманітних технік декорування, характерних виробам ужиткового мистецтва. Знайомлю учнів з життям і творчістю народних майстрів. Уроки супроводжуються розповідями та показом альбомів з роботам народних майстрів. Але спрямовую учнів не на копіювання, а на індивідуальне переосмислення на основі творчих надбань попередніх поколінь. Адже мистецтво життєздатне лише тоді, коли воно, як дерево, корінням заглиблюється в минуле, а кроною тягнеться до майбутнього. Для практичної реалізації завдання по розвитку і формуванню якостей творчої особистості учнів у кабінеті зібраний і систематизований дидактичний матеріал; таблиці; схеми; посібники; роздатковий матеріал. Для того, щоб учні могли виконувати свій неповторний виріб, зібрала великі колекції: викрійок найрізноманітніших м’яких іграшок; малюнків для виготовлення аплікації на тканині; трафаретів вишивок різних форм, розмірів; орнаментів для вишивання вільними швами, хрестиком, і іншими техніками; схем виробів для в’язання гачком; схем та описів виконання виробів вузликовим плетінням „макраме”; нанизуванням з бісеру і інші. Діти користуються і поповнюють ці колекції. Велику увагу надаю оформленню кабінету. Учні люблять фотографуватися біля гілки, яка змінюється зі зміною пір року. Стимулом до творчості учнів є роботи, які з’являються на гілці та на стендах. Побачивши їх учні запитують: „А коли ми будемо таке робити?”. Вчителі, батьки, просто випадкові люди, заходячи у кабінет, завжди кажуть: „Який гарний кабінет”. Це приємно, що результат моєї роботи викликає таке хороше вираження. Організовую виставки учнівських робіт, які свідчать про творчий ріст та виявляють обдарованих дітей. Підтвердженням розвитку творчої особистості школярів є призове ІІ місце у міській виставці – конкурсі учнівських робіт „Фантазії на теми сонцетравня”, присвяченої 340-річчю м. Івано-Франківська.
1 2 3 4 5 Категория: Історія економічна \| Добавил: DoceNt (04.12.2017)
Просмотров: 319 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: